Антикризове управління підприємством (часть 2)

9.2. Організація контролю за реалізацією антикризової програми підприємства

Загальноприйнятим є визнання трьох основних функцій контролю, які одночасно є й основними етапами його здійснення або складовими: визначення стандартів; визначення досягнутих результатів та їх порівняння з встановленими стандартами; обґрунтування необхідних дій та заходів управлінського впливу. Контроль виконання антикризової програми підприємства також передбачає дотримання цих етапів контрольного процесу, з урахуванням особливостей, які їм притаманні (рис. 9.2). Відмітні особливості методичних засад кожного етапу контрольного процесу полягають у такому. 1 етап. Визначення стандартів контролю. Першим етапом контролю є визначення об'єктів контрольного спостереження, тобто системи показників, які мають підлягати контролю, та вимог до них, які в теорії менеджменту трактуються як стандарт чи норматив. Основними вимогами, що ставляться до стандартів контролю, є чіткість визначення у вигляді кількісних та якісних змінних, часових меж тощо, можливість виміру та отримання достовірної інформації. Антикризова програма підприємства має чітко визначені цілі, визначає якісні, кількісні та часові параметри їх досягнення. Ці параметри мають прийматися системою контролю як стандарти оперативного контролю. Конкретні значення встановлених цільових параметрів антикризового процесу та час їх досягнення фіксуються у фінансовому плані, що є додатком до антикризової програми.

Стандарти оперативного контролю можуть встановлюватися не тільки на рівні усього підприємства, але й на рівні його функціональних підрозділів. З цією метою цільові параметри антикризового процесу мусять бути дезагреговані по підрозділах з врахуванням їх вкладу в досягнення сукупних показників та специфіки їхньої діяльності. Перелік стандартів оперативного контролю по функціональних підрозділах не може бути копією корпоративних стандартів. Він має уточнюватися з врахуванням специфіки діяльності підприємства та кола завдань, що вирішуються кожним підрозділом, і залежати від результатів його діяльності. Вважається за корисне також деяке розширення переліку оціночних показників для кращої характеристики процесів, що відбуваються. Стандарти адміністративного контролю або контролю виконавчої дисципліни встановлюються на основі плану-графіка підготовки та реалізації окремих антикризових заходів, що також фіксується в антикризовій програмі. Особливістю об'єктів спостереження у цьому випадку є те, що контролюються часові параметри виконання окремих етапів роботи, стан скоординованості роботи окремих виконавців та підрозділів. Система контрольних показників для здійснення стратегічного контролю складається з 2-х підсистем та охоплює такі показники: 1) стан зовнішнього середовища в цілому: рівень інфляції; перелік та ставки податків, платником яких є підприємство; фактори, що обумовлюють розмір найбільш вагомих статей витрат, що не залежать від підприємства (мінімальна заробітна плата, ставки орендної плати, транспортні тарифи, тарифи на електроенергію, тарифи на інші послуги, ставки амортизаційних відрахувань тощо); інші ключові параметри зовнішнього оточення (рівень доходів населення, ключові параметри споживання окремих товарів, ступінь конкуренції тощо). 2) поведінка кредиторів підприємства: кількість претензій, які отримані від кредиторів, та їх вартість; кількість позовів, які отримані від кредиторів, та їх вартість; обсяг боргів, стосовно сплати по яких прийнято судове рішення; вірогідність порушення справи про банкрутство та її очікуваний термін. Як стандарти стратегічного контролю використовуються значення окремих контрольних показників, що були визначені на підставі прогнозування або експертної оцінки на стадії розробки корпоративної моделі та виходячи з яких здійснювалося імітаційне моделювання наслідків реалізації вжитих антикризових заходів. 2 етап. Вимір досягнутих результатів та їх порівняння зі встановленими стандартами. У перебігу другого етапу контролю необхідно вирішити чотири взаємопов'язані завдання: визначення кола підзвітних осіб, відповідальних за подання інформації; визначення періодичності та форм звітності по функціональних підрозділах та в цілому по підприємству, за допомогою яких особа, що здійснює контроль, може отримувати інформацію про стан справ; зіставлення фактично досягнутих та цільових значень з окремих показників системи контролю; визначення допустимих меж відхилення фактично досягнутих показників від планових. Коло підзвітних осіб, відповідальних за подання інформації, охоплює: осіб, що є відповідальними за виконання окремих антикризових заходів згідно з планом-графіком антикризової програми; керівників структурних підрозділів підприємства, що звітують за результатами своєї господарської діяльності; працівників бухгалтерії підприємства (головного бухгалтера), які відповідають за ведення бухгалтерської звітності та управлінського обліку в цілому по підприємству. Періодичність проведення контролю визначається стадією розвитку кризових явищ та гостротою часових обмежень антикризового процесу. Слід пам'ятати, що збирання та обробка інформації потребують достатньо значних витрат, а тому періодичність контролю має бути оптимальною. Організація збирання необхідної інформації передбачає розробку та доведення до виконавців певних типових форм звітності за результатами своєї діяльності, здійснення контролю за дотриманням встановлених термінів та повнотою надання інформації. Загальновизнаними вимогами до форм звітності є: орієнтація на діючі форми бухгалтерської та статистичної звітності, прийняті на підприємстві стандарти управлінського обліку для полегшення та спрощення процедури збирання інформації; відповідність інформації, що включається до звітних форм, до реальних можливостей підприємства та його підрозділів (можливість організації її збирання); коректність формулювання назви окремих показників. Найкращим варіантом є доведення до підзвітних осіб не тільки власне форм звітності, але й детальної інструкції стосовно порядку її заповнення, джерел отримання необхідної інформації. Зіставлення фактично досягнутих та планових (цільових) показників антикризової програми здійснюється шляхом їх порівняння та розрахунку показників абсолютного та відносного відхилення. Характер порівняння по кожному з показників системи контролю визначається його сутністю. Найбільш складним етапом роботи є визначення допустимих меж відхилення контрольних показників. Згідно з класичним підходом до здійснення контролю, на підготовчому етапі мають бути визначені та зафіксовані допустимі межі відхилення з кожного з контрольованих показників у сумі або у відсотках. Розмір допусків залежить від трьох факторів: характеристики контрольного стандарту, масштабів діяльності, прийнятої стратегії. Кількісні параметри допустимих відхилень, як правило, не обґрунтовуються, а задаються емпірично, враховуючи досвід експерта та специфіку процесу, що контролюється. При контролі виконання антикризової програми, враховуючи можливі негативні наслідки невиконання цільових показників для життєдіяльності підприємства, мають бути обгрунтовані допустимі межі зміни кожного контрольного показника. Можуть бути запропоновані два способи визначення критичних значень відхилень: попередній та наступний. Попереднє визначення допустимих меж окремих показників стандарту контролю має базуватися та узгоджуватися з головним цільовим критерієм антикризового процесу - станом поточної платоспроможності, кількісним виміром якої є обсяг залишку грошових коштів на поточному рахунку підприємства. З цією метою необхідно: розробити економіко-математичну модель генерування та використання грошових коштів підприємства, що об'єднує окремі контрольні показники з узагальнюючим показником - залишком коштів на кінець звітних періодів. Як варіант, може використовуватися імітаційна модель господарсько-фінансової діяльності, що створена у процесі формування антикризової програми; визначити (методом імітації) допустиму межу зміни узагальнюючого показника, за якого зберігається позитивність його значення; 3) встановити допустимі межі окремих контрольних показників, виходячи з порівняння їхніх значень, отриманих з використанням моделі, з допустимими змінами узагальнюючого показника. Наступний спосіб визначення критичності відхилень встановлює допустимість відхилення, що фактично має місце. З цією метою фактичні дані про стан контрольних показників вводяться до імітаційної моделі, яка дозволяє оцінити (спрогнозувати) їхні наслідки для поточної платоспроможності підприємства. Якщо за моделлю прогнозується негативний грошовий потік (дефіцит готівки), відхилення визнаються катастрофічними. Якщо позитивність грошового потоку зберігається, але прогнозні значення менші цільового рівня (наприклад, понад 10%), відхилення визнається критичним. Якщо відхилення контрольного показника не впливає на стан грошового потоку або впливає незначною мірою (наприклад, відхилення від цільового значення узагальнюючого показника менше 5%) - відхилення визнається допустимим. З етап. Обгрунтування необхідних дій та заходів управлінського впливу. Після визначення фактично досягнутих результатів та їх порівняння з встановленими стандартами процес контролю вступає в третій заключний етап - обґрунтування необхідних заходів. Як відомо, існує три варіанти рішень, що можуть прийматися суб'єктом контролю: не здійснювати ніяких дій; розробити план додаткових заходів, спрямованих на доведення фактичного стану підприємства до його цільового стану (відповідно до визначених цільових параметрів антикризового процесу); провести корегування визначених цільових параметрів антикризового процесу та стандартів контролю. Перший варіант рішень - не здійснювати ніяких дій - приймається у тому разі, якщо відхилення фактичних значень усіх контрольних показників від стандартів контролю визнані допустимими (тобто вони не призводять до виникнення дефіциту грошових коштів), або якщо недопустимі відхилення з окремих контрольних показників компенсуються в результаті позитивних змін інших контрольних показників. Другий варіант рішень - розробити план додаткових заходів, спрямованих на доведення фактичного стану підприємства до його цільового стану - приймається при виявленні критичних та катастрофічних відхилень контрольних показників від прийнятих стандартів. Можуть застосовуватися такі варіанти рішень: збільшення результативності окремих антикризових заходів, включених до антикризової програми підприємства (за рахунок виділення додаткових ресурсів, першочергового вирішення питань, удосконалення організації здійснення, кадрового та матеріального забезпечення тощо); включення до антикризової програми принципово нових антикризових заходів, що попередньо визначені на стадії розробки антикризової програми та знаходяться в резерві (зумовлюють відносно більші втрати власників). Вибір варіанта дій залежить від експертної оцінки потенціалу результативності окремих антикризових заходів та можливості подолання перешкод, які зумовлюють низьку результативність або невідповідність часовим обмеженням. По кожному з таких заходів необхідно розробити додатковий план-графік, в якому фіксуються уточненні часові, ресурсні та результативні параметри його проведення, виходячи з досягнутого стану господарсько-фінансової діяльності в цілому по підприємству. Доповнення антикризової програми новими антикризовими заходами потребує прогнозування їх наслідків. З цією метою розроблюються план-графік та фінансовий план реалізації кожного з них, здійснюється імітаційне моделювання їх впливу на результати господарсько-фінансової діяльності підприємства. Третій варіант управлінських дій - корегування визначених цільових параметрів антикризового процесу та стандартів контролю - у процесі контролю перебігу виконання антикризової програми підприємства використовується дуже обмежено та, як правило, стосується лише додаткових показників оцінки стану виконання програми. Значення узагальнюючого показника виконання антикризової програми та фінансового оздоровлення - чистого грошового потоку - має залишатися позитивним.

 

 ...  26



Обратная связь

По любым вопросам и предложениям

Имя и фамилия*

Е-меил

Сообщение*

↑ наверх