Бізнес-планування

1.1. Моделі бізнесу

Не можна сказати, що поняття самої природи бізнесу містить білі плями. Це питання вивчалося ще класиками економічної науки, і з тих пір притаманні цьому явищу характеристики не зазнали істотних змін. Інша справа, що такому багатоаспект-ному об'єкту, як бізнес, можна дати безліч визначень залежно від напряму його розгляду. Так, один із найвидатніших економістів XX століття Йозеф Шумпетер визначав два основні погляди на бізнес: консервативний та новаторський. Відповідно до них є дві концепції бізнесу та два типи поведінки підприємців. Консервативний підхід зосереджується на питаннях управління ресурсами та виконанні окремих функцій бізнесу (маркетингу, управління персоналом тощо). Тому він ще носить назву технократичний. Згідно з цим підходом бізнес — це діяльність, здійснювана приватними особами чи підприємствами (організаціями) з використання природних благ або виробництва, придбання і продажу товарів чи надання послуг в обмін на інші товари, послуги або гроші до взаємної вигоди зацікавлених сторін. Щодо опису процесу бізнесу це визначення досить повне. Якщо завітати в офіс будь-якої фірми, то може здатися, що так воно і є. За дверима з табличками "Відділ збуту", "Бухгалтерія", "Фінансовий відділ" здійснюються окремі процеси, які є елементами єдиного технологічного ланцюга. Спочатку формуються фактори виробництва товарів (послуг), а потім розподіляється результат. Все виглядає дуже чітким і визначеним, але якщо спробувати скопіювати діяльність успішної фірми, найнявши для цього кваліфікований персонал, тобто точно повторити технологію виробництва, то кінцевий результат може бути зовсім іншим. Бачити в бізнесі тільки виконання конкретних його функцій, така ж помилка, як ототожнювати конструювання технічного приладу із кресленням, яке також займає переважну більшість часу роботи конструкторів. Ніхто не буде заперечувати її важливість, але креслення є лише засобом реалізації ідеї творця, якому спала на думку ідея нововведення. Так і в бізнесі, дії з "використання природних благ чи виробництва, придбання і продажу товарів чи надання послуг в обмін на інші товари, послуги або гроші до взаємної вигоди зацікавлених сторін" — це лише зовнішня оболонка діяльності з реалізації бізнес-ідей підприємця. Таким чином, визначення бізнесу, яке наведене вище і характеризує бізнес з погляду технології підприємництва, не є повним, тому що не розкриває суті бізнесу як сфери людської діяльності. Бізнес перш за все — це творчий процес. Його творча складова полягає у знаходженні та реалізації можливостей для досягнення підприємницького успіху. Справа у тому, що для успішного ведення бізнесу не достатньо володіти окремими його функціями. У бізнесі, як і в будь-якому іншому творчому процесі, велику роль відіграють природні здібності, політ фантазії, вміння абстрагуватися від плинної діяльності тощо. Провідні дослідники бізнесу довели, що ці фактори зумовлені не тільки природною схильністю людини, але також і виховуються на практиці, коли корпоративна культура підприємницької структури націлена на активізацію творчого потенціалу своїх співробітників. Думка про те, ідо бізнесу можна навчитися, є великою помилкою. В результаті навчання можна отримати лише інформацію. У свою чергу бізнес, як і будь-який творчий процес, це система знань. Інформація є лише "сировиною", яку треба переробити для отримання результату. Творчість, тобто спрямованість на отримання чогось нового, — це найголовніше у бізнесі. Можна бути глибоко обізнаним на методах ведення бізнесу, вміти читати баланс, знати про методи впровадження продукту на ринок, але без бізнес-ідей, народжених творчою думкою, цей бізнес буде мертвим. Він буде стояти на одному місці. І тільки коли бізнес заснований на ідеях або породжує нові ідеї, у підприємництва з'являються перспективи зростання й одержання прибутку. Якщо є різні визначення бізнесу, то мають бути й відповідні моделі цієї сфери людської діяльності. їх розгляд дає змогу зняти протиріччя між сформованими поглядами на підприємництво і краще зрозуміти мотиви його розвитку. Першу модель, яка відповідає визначенню бізнесу як технології, можна назвати традиційною, або технократичною. Один із її варіантів наведено на рис. 1.1.

Ця модель зводить бізнес до виконання п'яти основних функцій, чотири з яких (ведення фінансів, маркетинг, управління кадрами та матеріально-технічне постачання) передбачають зв'язки із зовнішнім середовищем. Ці блоки складають безпосереднє середовище діяльності підприємства, чи "мікрорівень". Діяльність на макрорівні складається з економічної, політичної, соціально-культурної та інших сфер, які розглядатимуться далі. Ведення фінансів передбачає здійснення мобілізації капіталів за рахунок інвесторів чи кредиторів, накопичення доходів від продажу та їх використання в поточній діяльності й для інвестування; управління активами, капіталом та зобов'язаннями. Менеджмент персоналу, чи кадрова функція, передбачає відбір та прийняття на роботу згідно з потребами бізнесу. При її реалізації цієї функції також вирішується комплекс питань, які пов'язані з використанням виробничих ресурсів (оплата праці, заохочення, стимулювання тощо). Функція матеріально-технічного забезпечення полягає у придбанні сировини, машин, обладнання та інших активів, які використовуються у виробничій діяльності. При здійсненні виробничої, або прецесійної, функції відбувається переробка сировини та інших придбаних матеріалів у продукт, призначений для продажу клієнтам підприємства. Визначення набору їх, а також потреб є предметом функції маркетингу. До його завдань входить також управління процесами обміну між підприємством та його контрагентами. Наявність і важливість цих функцій важко заперечувати. Інша справа, що не вони визначають сутність бізнесу, а є лише його оболонкою. Справді, якщо прийняти цю модель, то неможливо буде пояснити багато фактів з практики підприємницької діяльності. Цим питанням багато уваги приділяють дослідники бізнесу. У книгах П. Хокена, М. Стори, Р. Уотермена містяться висновки з цього аспекту. У них також є величезна кількість прикладів відсутності залежності між повнотою і глибиною функцій бізнесу з одного боку та підприємницьким успіхом з іншого. Особливо це стосується малого і середнього бізнесу. Між повнотою виконання функцій бізнесу і підприємницьким успіхом нема безпосереднього зв'язку. Це зовсім не означає, що вони не мають ніякого значення для підвищення ефективності бізнесу. Просто ці функції не визначають сутності бізнесу, відповідно, на їх розвиток не треба робити ставку при намірі підняти бізнес на новий якісний рівень. Багато успішних підприємців лише поверхово обізнані на здійсненні наведених функціях бізнесу і навряд чи надає більшості з них першочергового значення. Є і протилежні приклади, коли великі корпорації, реалізуючи свою портфельну стратегію, придбають з метою диверсифікації підприємства, які дуже успішно діяли на своїх ринках. Здавалось, що приносячи до них свій досвід у реалізації конкретних функцій бізнесу, де великі корпорації мають безперечну перевагу, вони сприятимуть ще більш успішній їх діяльності. Але на практиці відбувається навпаки. Прикладів невдач, причому зі всесвітньо відомими компаніями, значно більше, ніж прикладів успіхів. Практика бізнесу повна прикладів, коли зусилля з метою удосконалення роботи функціональних підрозділів фірм не тільки не сприяли покращенню її діяльності, а й призводили до протилежних результатів. Найчастіше в літературі у зв'язку з цим наводять приклади неправильних висновків щодо комерційної перспективи персональних ЕОМ, кольорового телебачення і т. п. Іноді у цих випадках не допомагали і запрошені фахівці — консультанти в окремих сферах бізнесу (маркетинг, фінанси тощо). Функції бізнесу тільки тоді мають сенс, коли вони працюють на обслуговування вдалої бізнес-ідеї. їх народження не є наслідком поточної роботи конкретних фахівців. Вони — продукт творчого підходу до справи. Усередині бізнесу немає центрів формування доходів. Вони виникають тільки в межах підприємницького середовища у вигляді можливостей. У загальному плані можливість — це засіб, умова, необхідна для здійснення будь-чого. З позиції бізнесу — це потенційна можливість для підняття його якісного рівня. Можливості є завжди, але хтось їх не помічає, хтось нехтує, хтось не спроможний їх реалізувати. Реалізація можливостей формує щось нове, щось таке, що дає змогу підняти рівень бізнесу. А у конкурентному середовищі саме новизна є джерелом прибутку. Уявіть собі дві фірми. Для наочності, хай це будуть магазини, які торгують одними товарами. Вони можуть мати схожий дизайн і рівні торговельні площі, однаковий за чисельністю та освітою персонал. Але один з них працює прибутково, а інший ледве зводить кінці з кінцями. Щоб визначити, який із них кращий, не обов'язково дивитися у фінансові звіти. Слід більш пильно придивитися до самої справи. У фірми, яка працює успішно можна знайти певні відмінності, які відрізняють її від конкурентів. Вони можуть бути ледь помітними і стосуватися різних сфер діяльності. Доставка товару покупцеві додому, розміщення додаткової важливої інформації про товар, гнучкі системи знижок, надання маркетингової інформації виробникам в обмін на більш сприятливі умови постачань тощо. Усі ці тонкощі є результатом діяльності з виявлення та реалізації можливостей бізнесу. Цей напрямок діяльності не пов'язаний з якоюсь окремою функцією бізнесу, а має інтегрований характер. В економічній літературі він отримав назву діловий розвиток фірми. Він спрямований на виявлення та реалізацію можливостей бізнесу з метою отримання підприємницького успіху. Бізнес надає необмежені можливості для розвитку. Але вони не знаходяться на поверхні. Творча складова бізнесу саме і полягає в умінні знайти та реалізувати ці можливості. Для цього недостатньо володіти окремими функціями бізнесу. Треба будувати роботу таким чином, щоб спрямовувати дії співробітників на пошук цих можливостей. Такий напрям діяльності, який підвищує якісний рівень бізнесу, називається діловим розвитком фірми. Неможливість ігнорування творчої складової бізнесу, а також відсутність натяку на неї у традиційній моделі, визначили факт появи ще однієї моделі бізнесу, яка базується на філософії використання можливостей (рис. 1.2).
Основною відмінністю цієї моделі бізнесу від традиційної є те, що її результати є похідною не від функцій бізнесу, а від ступеня реалізації можливостей, які дає його навколишнє середовище. Тут немає зворотних зв'язків з будь-якими ринками. Вони цікавлять бізнес не самі по собі, а тільки як джерело формування потенціалу для підприємницького успіху. Як уже зазначалося, усередині бізнесу немає центрів формування доходів. Реалізація його функцій породжує тільки витрати, а їхня компенсація залежить в основному від того, наскільки вони повно використовують надані можливості. Ця модель зумовлює ще одне визначення бізнесу. Бізнес — це творча діяльність (система знань) щодо можливостей підприємницького середовища формувати потенціал підприєм ницького успіху та методів їх реалізації у практичній діяльності. Можливості для бізнесу є його енергетичним джерелом. У цьому економічна природа бізнесу нагадує механізм функціонування живої клітини. Вона також не може існувати без поживних речовин, які знаходяться зовні, за її межами. Здатність усмоктувати ці речовини є однією з найважливіших функцій клітини. Завдяки цій здатності виникають умови для функціонування та розвитку клітини. Аналогічна ситуація в бізнесі відбувається у результаті його ділового розвитку, де поживні речовини зосереджуються у можливостях підприємницького середовища. Але виділити із зовнішнього оточення компоненти, необхідні для подальшого існування та розвитку — це лише половина справи. Треба ще переробити цю сировину у прийнятні для споживання речовини. Клітина використовує для цього функцію біосинтезу, в результаті якого вона отримує необхідну енергію, білок та амінокислоти. Виявлені можливості бізнесу також цінні не самі по собі, а як сировина, з якої за допомогою вказаних вище функцій формується підприємницький успіх. Підживлюючи бізнес, можливості матеріалізуються, залишаючи після себе прибутки та приємні спогади про творчі здобутки у процесі пошуку та реалізації бізнес-ідеї. Таким чином, між двома наведеними моделями бізнесу немає суперечностей. Якщо діловий розвиток забезпечує зростання якісного рівня справи, то безпосередні функції бізнесу підтримують досягнутий рівень. Реалізація можливостей та виконання функцій бізнесу — це ланки одного ланцюга. Можна дуже довго сперечатися, яка з них більш важлива: чи творчість, чи фаховий рівень виконавців. Але цього не варто робити. Треба намагатися якомога більше дізнатися про те, як організувати творчий пошук та впровадити можливості, а також виконувати функції поточної роботи фірми.

 

 ... 3



Обратная связь

По любым вопросам и предложениям

Имя и фамилия*

Е-меил

Сообщение*

↑ наверх