БЖД

3. Модель життєдіяльності людини

Відносини людини з природою, технікою та суспільством є багатогранними й складними і охопити їх в усій повноті та глибині дуже важко. Тому розглядаючи основні питання безпеки життєдіяльності, доцільно використовувати модель життєдіяльності людини - спрощену систему, яка володіє сукупністю головних властивостей реального існування.

У природі і суспільстві окремі явища не існують відірвано одне від одного, вони взаємопов'язані та взаємозумовлені. У своїй діяльності ми повинні враховувати цю об'єктивну дійсність з її зв'язками та взаємовідносинами. І якщо нам необхідно пояснити будь-яке явище, то передусім слід розкрити причини, що породжують його.

Об'єктом курсу БЖД є безпека особи як явище, а предметом - моделі безпеки.

Проблему безпеки життєдіяльності людини можна розглядати як проблему оптимізації її життя і діяльності у системі: природна сфера - людина - техногенна сфера.

Системою, яку вивчає дисципліна "Безпека життєдіяльності", є система "людина-життєве середовище".

Під системою розуміють сукупність взаємопов'язаних елементів, які взаємодіють між собою, в результаті чого досягається певний результат (мета).

Під елементами (складовими частинами) системи розуміють не лише матеріальні об'єкти, а й стосунки і зв'язки між цими об'єктами. Будь-який пристрій - це технічна система, а рослина, тварина, людина - біологічна система.

Система, одним з компонентів якої є людина, називається ерготичною. Прикладами ерготичних систем є системи "людина-природне середовище", "людина-машина", "людина-машина-навколишнє середовище" тощо.

Принцип системності розглядає явища у їхньому взаємному зв'язку, як цілісний набір чи комплекс, мета чи результат, якого досягає система, називається системотворним елементом

Кожний предмет розглядають як системне утворення. Системи мають свої властивості, які не притаманні компонентам, з яких утворені системи. Цю основну властивість систем або "емерджентність" (системи мають свої властивості, яких немає і навіть не може бути у елементів, що складають її) покладено в основу системного аналізу.

Компоненти системи «Людина - життєве середовище»:

1. Людина є одним з елементів зазначеної системи, в якій під

терміном«людина» розуміється не лише одна істота, індивід, а й група людей, колектив, мешканці населеного пункту, регіону, країни, суспільство, людство загалом.

Залежно від того, що ми розуміємо під терміном «людина» в системі «людина — життєве середовище», визначається рівень цієї системи.

Людське суспільство протягом усієї своєї історії існує, створюючи різного роду колективи, — спільноти. Це зумовлено біологічною взаємозалежністю людей, перевагами співробітництва і розподілу праці, а також винятковою здатністю встановлювати взаємини через символічні комунікації. Спільна діяльність людей породжує складну систему соціальних зв'язків, яка згуртовує індивідів у єдине соціальне ціле — соціальну спільноту і через неї у соціальну систему.

У сучасному суспільстві кожна людина належить до безлічі різних соціальних інститутів, тобто форм закріплення і способів здійснення спеціалізованої діяльності, яка забезпечує стабільне функціонування суспільних відносин. Людина є членом сім'ї, навчається в школі, працює на виробництві, користується громадським транспортом тощо. Кожного разу вона є членом окремої соціальної спільноти.

Соціальна спільнота — форма соціальної взаємодії; реально існуюча сукупність людей, об'єднаних відносно стійкими соціальними зв'язками, відносинами, яка має загальні ознаки, умови і спосіб життя, риси свідомості, культури, що надають їй неповторної своєрідності, цілісності.

Соціальні спільноти:

Групові - класи, верстви, соціально-демографічні групи, професійні

 

 ...  5



Обратная связь

По любым вопросам и предложениям

Имя и фамилия*

Е-меил

Сообщение*

↑ наверх