Конкурентоспроможність підприємства

6.3. Зміст цільової, керованої підсистеми та підсистеми забезпечення

Зміст цільової підсистеми забезпечення конкурентоспроможності включає такі структурні елементи: підвищення якості товару; ресурсозбереження; підвищення якості сервісу товару; розвиток виробництва. Якість товарів є головною складовою їхньої конкурентоспроможності. Якість — це сукупність властивостей і характеристик товару або іншого об'єкта, які надають йому здатність задовольняти обумовлені або передбачувані потреби. З погляду міри використання сукупності споживчих властивостей товару варто розрізняти поняття споживча вартість, якість і корисний ефект. Споживча вартість — здатність товару задовольняти певні потреби. Якість — потенційна здатність товару задовольняти конкретну потребу. Корисний ефект — дійсна (фактична) здатність товару задовольняти конкретну потребу. Рівень розвитку суспільства визначається ефективністю використання природних ресурсів, праці й капіталу. Ресурсоємність товару є найважливішим чинником досягнення його конкурентоспроможності. Показники ресурсоємності окремих видів товарів поділяються на: абсолютні, структурні, відносні, питомі. Ці показники повинні прогнозуватися й аналізуватися як у стратегічному маркетингу, так і у виробничому менеджменті. До показників якості сервісу товару можуть належати: якість (вірогідність, сумлінність, етичність) реклами на товар; гарантійний строк безкоштовного технічного обслуговування покупця; якість маркування й упакування товару; коефіцієнт повноти, вірогідності і якості оформлення супровідної документації на товар; якість обслуговування покупця в торговому центрі; трудомісткість підготовки товару до функціонування або вживання; якість післяпродажного обслуговування покупця й утилізації товару. У рамках виробничої системи для вирішення проблем підвищення конкурентоспроможності товарів за рахунок підвищення їхньої якості, ресурсозбереження в сферах виробництва й споживання, підвищення якості сервісу товарів необхідно постійно стежити за рівнем технології, організації виробництва, менеджменту, соціальним розвитком колективу й охороною навколишнього середовища відповідно до законодавства. Таким чином, елемент «розвиток виробництва» керуючої підсистеми має такі складові: організаційно-технічний розвиток виробництва; соціальний розвиток колективу; охорона навколишнього природного середовища; інвестиційна діяльність організації по розвитку виробництва. Комплексний показник оцінки організаційно-технічного рівня виробництва (Котрв) визначають за формулою Кo.т.р.в= «і • Ктр + а2xКор, де Ктр — узагальнюючий показник технічного рівня виробництва, частки одиниці; Кoр — узагальнюючий показник організаційного рівня виробництва, частки одиниці; 2a — коефіцієнти вагомості відповідних узагальнюючих показників (визначаються факторним аналізом або експертним шляхом). Технічний рівень виробництва (Ктр) характеризує ступінь розвитку засобів виробництва й прогресивності технології. Організаційний рівень виробництва (Кор) характеризує рівень розвитку організації виробництва, роботи й управління, рівень організованості процесів. Узагальнюючі показники (Кор, Ктр) визначаються як функції від часткових показників: Зміст підсистеми забезпечення, також відіграє ключову роль у збереженні переваг підприємства й складається із системи організації й контролю за правовим, методичним, ресурсним, інформаційним забезпеченням виробничо-фінансової діяльності підприємства. До завдання керованої підсистеми безпосередньо входить організація передумов для створення й розвитку усередині підприємства основних функцій стратегічного й тактичного маркетингу, інноваційного, фінансового й виробничого менеджменту. Комплексний показник оцінки організаційно-технічного рівня виробництва визначають за формулою Технічний рівень виробництва (Ктр) характеризує ступінь розвитку засобів виробництва й прогресивності технології. Найважливішими показниками фінансового стану організації, на наш погляд, є інтегральний показник ефективності використання ресурсів і показник стабільності організації. Розглянемо сутність і методику розрахунку цих показників. На практиці як показники ефективності функціонування організації застосовуються показники рентабельності продажів, капіталу, активів, продукції, а також продуктивності роботи, оборотності капіталів, ліквідності. Кожний показник виконує свою роль. До єдиного інтегрального показника їх привести досить складно. У зв'язку з цим на стадії стратегічного маркетингу фінансистові пропонується прогнозувати й нормувати абсолютні або відносні значення використання найважливіших ресурсів — основного й оборотного капіталу, трудових ресурсів. А на стадії тактичного маркетингу він повинен розраховувати інтегральний показник ефективності використання ресурсів (Іе) в організації за аналізований період: E = ai-KT.p + o2-KOCH+a3Ko6, де аь а2, а3 — вагомість відповідних видів ресурсів у собівартості продукції. Визначаються на підставі аналізу структури собівартості; Ктр — коефіцієнт використання трудових ресурсів; Косн ~ те саме основного капіталу; Коб — те саме оборотного капіталу. Розрахунок цих коефіцієнтів приводиться нижче: К,р = П,ф/Пп.ш де Пп ф — фактична продуктивність роботи як відносини доданої вартості (суми фонду оплати роботи й чистого прибутку) до середньорічної чисельності персоналу; П„.и — те саме, нормативна, установлена на стадії стратегічного маркетингу; Косн=ф/н, Де /ф – фактична фондовіддача, як відносини загального обсягу продаж до вартості капіталу організації (основні фонди плюс нематеріальні активи); /„ — те саме, нормативна; Ko6 = OCф/OCн де ОCф — фактична оборотність оборотного капіталу як відношення загального обсягу продажів до середнього залишку оборотного капіталу до кінця аналізованого періоду; ОСн — те саме, нормативна.

 

 ...  28



Обратная связь

По любым вопросам и предложениям

Имя и фамилия*

Е-меил

Сообщение*

↑ наверх