Конкурентоспроможність підприємства

1.4. Стратегія конкуренції на основі прогнозування дій підприємств

Незважаючи на те, що вибір стратегії конкурентної боротьби залежить від виду діяльності підприємства, все-таки можна виділити ряд загальних рис або завдань, які стоять перед українськими підприємствами на сучасному етапі. Почнемо з того, що більшість вітчизняних підприємств через ряд об'єктивних причин працюють в умовах монополістичної конкуренції. При цьому основними завданнями підприємства є: утримання нижнього сегмента вітчизняного ринку з підвищеною ціновою чутливістю й пропозиція товару середньої якості. Ця стратегія особливо успішна у виробництві, орієнтованому на масового покупця з падаючими реальними доходами. Інтеграція з відсутніми ланками в технологічному ланцюгу «проектування — виробництво — реалізація продукції». Пряма інтеграція (у напрямі доведення продукції до кінцевого споживача), зворотна (у напрямі створення умов і передумов для виробництва продукції), а також вибіркова інтеграція можуть розширити сферу впливу підприємства й виявитися вигідними для споживача. Спеціалізація на конкретному типі товару й індивідуальних замовленнях покупців. В умовах, коли підприємства зацікавлені у виробництві різноманітних асортиментів різних виробів, стратегія, що ґрунтується на спеціалізації виробництва певної частини усього асортименту, може принести значний доход. Виключення зайвих витрат. Коли цінова конкуренція інтенсивна й прибуток постійно перебуває під загрозою, виробництво, що базується на низьких накладних витратах, твердому контролі запасів і в цілому — на строгому дотриманні політики виключення зайвих витрат, може дати можливість підприємству зайняти кращу позицію, а також сприяє підвищенню рентабельності. Головний фактор успіху даної стратегії — зниження собівартості випуску продукції. Для всіх чотирьох розглянутих завдань і відповідних стратегій підприємства загальним є одержання максимального прибутку й збільшення обсягу продаж. При цьому маркетингові дослідження підприємства є інструментом контролю ефективності вжитих кроків, а витрати на проведення цих досліджень повинні відповідати одержуваному рівню прибутку. Підприємство може вибрати ту або іншу з чотирьох розглянутих стратегій, виходячи із суспільних потреб, власних можливостей і ринкової ситуації. На практиці прогнозування ситуації на ринку полягає у вивченні специфіки конкуренції, міри монополізації ринку в цілому, вивченні еластичності попиту та пропозиції з урахуванням конкурентної реактивності ринку. Реакція ринку на зміну попиту не може залежати від поведінки одного або деяких підприємств. Реактивність ринкової системи на зміну попиту, її адаптивність до сигналів попиту в умовах незалежних ринкових агентів необхідно оцінювати у зв'язку з постійною присутністю на ринку конкуренції. При досить високій інтенсивності конкурентної боротьби на ринку необхідно з'ясувати питання: наскільки великий вплив зміни попиту на систему в цілому й діяльність учасників ринку. Якщо допустити реакцію кожного окремого підприємства досить низьку (Pk=0,i), чи то можна в цьому випадку мати високу ймовірність реакції на зміну попиту господарської системи в цілому. Мабуть, у забезпеченні досить надійної, безвідмовної реакції економічної системи на зміну попиту, умов ринку складається головне завдання державного регулювання конкуренції й обмеження монополізму на ринку. Розглянемо цю ситуацію для умов, коли всі господарюючі суб'єкти ринку є повністю самостійними, незалежними Тоді ймовірність реакції економічної системи, що складається з k підприємств, можна визначити за формулою P(S) = \-[(\-Pl)*{\-P2)....(\-Pk)\ (1.1) де P(S) — імовірність реакції економічної системи в цілому на зміну попиту на ринку; Pi, P2, Pk — індивідуальні ймовірності реакції підприємств 1,2,..., k на зміну попиту на ринку. Кожна фірма, звичайно, має право виробити свої критерії практичної впевненості й ризику. Так само як у регулюванні конкуренції й обмеженні монополізму з метою створення гнучкої ринкової структури, практика країн з розвинутими ринковими відносинами виробила свої критерії й емпіричні прийоми. Ринок вважається нормальним для конкуренції, якщо ІХХ < 1000. У цих межах значень індексу дозволяється злиття фірм. Ринок для підтримки нормальної ринкової конкуренції вважається безпечним, коли на ринку розглянутого товару є: 10 і більше фірм; фірма не займає більше ніж 31% ринку; фірми не займають більше ніж 44% ринку; фірми не займають більше ніж 54% ринку; фірми не займають більше ніж 63% ринку. Ринок вважається неконкурентним, якщо значення індексу перевищує 1800 одиниць. Рівень індексу Харфіндела—Хіршмана доцільно враховувати при кількісній оцінці можливих наслідків зміни попиту й пропозиції внаслідок зміни цін на різних типах товарних ринків. Пропонується робити це шляхом коригування коефіцієнта еластичності пропозиції та попиту залежно від зміни ціни. Коригування передбачає визначення ймовірності реакції економічної системи \E'q°p)виходячи з інтенсивності конкуренції: E-J=Eq/p*P(IXX), (1.3) де Eq/p — коефіцієнт еластичності пропозиції залежно від зміни ціни; Р(ІХХ) — імовірність реактивної здатності пропозиції залежно від інтенсивності конкуренції.

 

 ...  7



Обратная связь

По любым вопросам и предложениям

Имя и фамилия*

Е-меил

Сообщение*

↑ наверх