КУЛЬТУРНЕ РОЗМАЇТТЯ І ЗАГРОЗА АНТИКУЛЬТУРИ - Культура і антикультура: хто кого? - Книжный рай
Культура і антикультура: хто кого?

КУЛЬТУРНЕ РОЗМАЇТТЯ І ЗАГРОЗА АНТИКУЛЬТУРИ

Тези доповіді в Центрі імені Заєда при Лізі Арабських Держав (Абу-Дабі, 2 жовтня 2002р.)

Насамперед дозвольте, шановні пані та панове, висловити свою глибоку вдячність за надану мені честь виступати на таких поважних зборах. Я приїхав з України — молодої 50-мільйонної незалежної європейської держави, що утворилася в 1991 році після розпаду СРСР і нині долає важкий шлях національного відродження разом з іншими народами світу. Мені приємно повідомити, що традиційно дружнє ставлення українського народу й усього слов'яно-християн-ського світу до арабо-мусульманського світу, його історії, традицій і культури залишається незмінно добрим і по-люд-ськи теплим.

На мою долю випала честь очолити інтернаціональну громадську організацію — Міжнародну Кадрову Академію (МКА), штаб-квартира якої розташована в столиці України місті Києві. МКА об'єднує сьогодні представників 60 країн світу. Серед її членів — державні й політичні діячі, громадські та релігійні лідери, вчені й педагоги, бізнесмени і менеджери. Основним завданням діяльності нашої міжнародної громадської організації є підвищення культурно-освітнього рівня націй, що передбачає зміцнення дружби між народами, сприяння збереженню культурного розмаїття світу, про

5

тистояння ксенофобії, расизму, шовінізму, нацизму та іншим людиноненависницьким ідеологіям. За цими принципами діє й інша організація, яку я очолюю, — Міжрегіональна Академія управління персоналом (МАУП) — найбільший недержавний вищий навчальний заклад України, в університетах та інститутах якого навчається нині понад 30 тисяч студентів із 20 країн світу. МАУП щорічно випускає понад 100 найменувань наукової й навчальної літератури, а також науково-популярний журнал "ПЕРСОНАЛ". МАУП і МКА послідовно й принципово виступають проти агресії, мілітаризму, проти порушення прав людини і прав суверенних держав. Таку нашу позицію підтверджують численні публікації, заяви і виступи, у яких засуджуються злочини НАТО на Балканах і агресія Ізраїлю на Близькому Сході. Переважна частина міжнародного співтовариства категорично проти бомбардувань в Іраку. У цьому кривавому конфлікті тісно переплітаються інтереси сіоністського Ізраїлю та сіонізованих Англії й США , які нині постають як справжній "тріумвірат зла", як головна вісь агресивного протистояння всьому світові. Це справжні країни-ізгої, які не здатні і не бажають через своє сіоністське керівництво жити в мирі та злагоді з іншими народами.

Саме ця ситуація — а вона може призвести до катастрофічних наслідків для всього людства — спонукала багато людинолюбних організацій і небайдужих засобів масової інформації виступити на захист жертв мілітаристської політики оскаженілих країн-агресорів, в основі якої — людиноненависницька ідеологія сіонізму. Я радий, що ці організації і ЗМІ почули голос наших академій і журналу "ПЕРСОНАЛ". Ми

* Про сіонізацію керівництва США див., наприклад, дослідження американського конгресмена Д. Дюка "Еврейский вопрос глазами американца" (К.: МАУП, 2002), а про такі самі процеси в Англії — Дуг. Ріда "Спор о Сионе" (М.: Витязь, 2000).

6

вітаємо також мужню позицію Центру імені Заєда та Ліги Арабських Держав, які багато років ведуть нерівну боротьбу зі світовим злом (а нині воно відкрито про себе заявило) і перебувають під впливом систематичної, добре фінансованої кампанії дифамації.

Наша робота й ініціативи щодо розвитку культурного розмаїття

Серед широкомасштабних акцій Міжнародної Кадрової Академії у справі протистояння расизму, ксенофобії, мілітаристській агресії та зміцнення взаєморозуміння між народами особливе значення має Всесвітня конференція "Діалог цивілізацій: нові принципи організації світу", яка проводиться в Києві під патронатом першого президента України Леоніда Кравчука. У травні 2002 р. цей форум зібрав видатних учених, богословів, громадських і політичних діячів із 25 країн світу, які представляють різні континенти й цивілізації Землі. Основні положення моєї доповіді на цій конференції такі :

1) світова економічна криза, що розпочалася в 70-х роках XX сторіччя і яку досі не подолали, породила критичну невпевненість у майбутньому, обіцяному комунізмом і лібералізмом. На думку багатьох дослідників, лібералізм є всього-на-всього утопією, подібною до комуністичної ідеології. Тому тотальний крах марксизму, найімовірніше, є лише провісником краху західного лібералізму. Однак визнана нині нездійсненність лібералізму може призвести до катастрофічних наслідків, зокрема до того, що ліберальні західні держави можуть стати фашистськими;

*   Див.: Щёкин Г. Диалог цивилизаций: новые принципы организации мира. — К.: МАУП, 2002.

7

2) унаслідок краху комунізму й лібералізму світ стоїть на порозі якісно нових соціальних змін, які можуть спричинитися або до встановлення тоталітарного світового панування з одним центром, або до побудови багатовимірного й багатополюсного світу в усьому його культурному розмаїтті. Водночас тріумф здорового націоналізму після закінчення "холодної війни" свідчить про неадекватність мондіаліст-ської моделі, яка абсолютизує тенденцію до уніфікації всього світу за стандартами західної цивілізації. Звідси випливає принципова неможливість встановлення світового панування якоїсь однієї великої держави, групи держав або однієї цивілізації;

3) оскільки ідеологія комунізму (так само, як і всі інші тоталітарні ідеології) найбільшою мірою відповідала політичній сфері організації суспільства, а ліберальна — економічній, то у майбутньому домінуючою сферою життєдіяльності людства буде духовна, у якій провідне місце належатиме високим духовним цінностям і релігії, культурі, освіті, що ґрунтуються на них. Основними центрами цього нового багатополюсного світу можуть стати арабо-мусульманська і слов'яно-хрис-тиянська цивілізації, здатні за своїми світоглядними установками жити в мирі й злагоді з іншими культурами;

4) перехід людства до духовної епохи, як свідчить аналіз сучасної ситуації у світі, може викликати різні соціальні ка-таклізми, пов'язані насамперед з мілітаристською політикою Ізраїлю, Англії й США, які прагнуть встановити світове панування на основі цінностей економічної епохи, що минає. З метою протистояння небезпечним устремлінням країн-агресорів необхідно об'єднати зусилля усіх духовно орієнтованих цивілізацій на міжнародному й міждержавному рівнях;

5) зважаючи на духовну домінанту прийдешньої епохи, основна боротьба зосередиться на культурній та ідеоло

8

гічній сферах, де час від часу з'являтимуться різноманітні теорії на взірець концепції "зіткнення цивілізацій" Хантінг-тона, практична реалізація якої об'єктивно вигідна лише сіоністам і просіоністським державам, що їх підтримують. Тому основним завданням сучасних представників світових релігій є викриття сіонізму та інших мізантропічних ідеологій, які намагаються використовувати релігію з користолюбною і злочинною метою.

За таких умов особливого значення набуває поглиблення взаємовідносин і співробітництва між ісламом і християнством, про яке говорить у Корані пророк Магомет: "Безперечно, ти переконаєшся, що найсильніше ненавидять тих, хто увірував (мусульман), юдеї й багатобожники. Безперечно, ти переконаєшся, що найбільш дружелюбні до тих, хто увірував, ті, що говорять: "Воістину, ми — християни". Це через те, що серед них є ієреї й ченці і вони не пихаті" (Сура 5, 82).

У зв'язку з цим мені приємно повідомити, що обидві наші Академії (МКА і МАУП) доклали багато зусиль для встановлення дружніх взаємовідносин між арабо-мусуль-манським і слов'яно-християнським світами, які за сучасних умов можуть зайняти провідні позиції щодо розширення співробітництва між різними культурами й народами світу. Серед наших практичних ініціатив:

• перший переклад і видання Корану українською мовою (спільно з ісламськими організаціями) для глибокого й широкого ознайомлення українців із духовним світом ісламу;

• прийняття на безкоштовне навчання щорічно кількох па-лестинців із незаможних родин тощо. Користуючись нагодою, хочу запросити всіх присутніх

взяти участь у здійсненні наших проектів на благо всіх миролюбних людей Землі та з метою поглиблення взаємовідносин і співробітництва між арабо-мусульманським і слов'яно

9

християнським світами, які прагнуть збереження й розвитку багатого культурного розмаїття нашої планети.

Культура й антикультура

Культура (від лат. cultura — освіта, виховання, обробка), як відомо, є специфічною ознакою людини й виражається в системі різних, мінливих у часі й просторі позабіологічних способів оформлення тих чи інших видів діяльності (життє-забезпечувальної, пізнавальної та соціонормативної), властивих усьому людству від початку його існування [4, с. 586]. "У цілому притаманні всім людям, — зазначає С. Арутюнов, — у кожної просторово-часової локальної (етнічної, соціальної, конфесійної та ін.) групи ці види діяльності оформлюються різними, більш-менш специфічними саме для цієї групи способами, які в сукупності й становлять її культуру". Загалом культура є універсальним механізмом адаптації людського суспільства до різноманітних умов природного й соціального середовища, де надзавдання взаємодії усіх підсистем культури полягає в забезпеченні самовідтворення суспільства. "Ті культурні механізми, які в даних історичних умовах працюють на дане надзавдання, можуть вважатися позитивними й прогресивними; і навпаки, явища культури, які перешкоджають його виконанню, наприклад шкідливі пережитки колись доцільних інститутів або антигуманні новоутворення, породжені соціальними суперечностями, можуть розглядатися як антикультура, культура з її від'ємним знаком" [4, с. 587].

Тому надзавданням сучасних істинно культурних спільнот є колективне протистояння будь-яким антикультурним проявам у всіх їх антигуманних формах расової й етнічної переваги, мілітаризму й агресії, світової експансії зла й людиноненависництва, нав'язування псевдокультурних цінностей і цінностей, чужих для більшості народів. Проблемам

10

культурно-цивілізаційного розвитку людства присвятили свої праці видатні мислителі Європи: Платон і Аристотель, Полібій і Дж. Віко, Вольтер і Гердер, Гегель і Фур'є, Дани-левський і Шпенглер, Тойнбі і Сорокін, М. Вебер і А. Вебер, Дюркгейм і Гелбрейт, Фурастьє та ін. При цьому багато з них були солідарними у визнанні об'єднувальної ролі світових релігій, які і є найвищими цінностями й орієнтирами історичного процесу (А. Тойнбі, М. Вебер та ін.). Подібне ми зустрічаємо й у Корані, де сказано: "Воістину, не повинні лякатися й не будуть засмучені ті, хто увірував, а також юдеї, сабеї й християни — (всі) ті, хто увірував... і хто вершив добрі діяння" [Сура 4, 69]. Іншими словами, прагнення до найвищих духовних цінностей, їхня реалізація у повсякденному житті людського суспільства і є основною метою справжньої культури, яка завжди і скрізь протистоїть антикультурним проявам чи то у формі "шкідливих пережитків", чи то у формі "антигуманних новоутворень".

На наш погляд, однією з основних перешкод на шляху розвитку культурного розмаїття в сучасному світі, поглиблення взаємовідносин і співробітництва між народами в ім'я миру й процвітання людства є антикультура, формами прояву якої є усілякі перекручені ідеології: більшовизм, фашизм і сіонізм.

Сіонізм як прояв антикультури

Для сіонізму, який став основою державної політики Ізраїлю, притаманні такі ознаки, як войовничий расизм, шовінізм, насильство, тоталітаризм, мілітаризм, агресія, що максимально зближують його із загальноприйнятим визначенням фашизму. Неодноразово засуджували різноманітні прояви сіонізму Генеральна Асамблея ООН, Парламентська Асамблея Ради Європи та інші авторитетні міжнародні організації, а також самі євреї, які виступали проти небез

11

пеки юдеонацизму. Термін "юдеонацизм" запровадили у вжиток саме євреї [9; 10 та ін.], які змогли розглядіти людиноненависницьку сутність цієї соціальної патології і відкрито заявити про спроби її тотального поширення: "євреї почали об'єднуватися в таких масштабах, яких не було від часів Христа, і об'єднуватися з доброї волі, з єдиною метою і почуттям сходження на вершину влади" [10, с. 16]. В основі такого об'єднання лежать зазвичай "постулати релігії, спрямовані проти гоїв" (тобто неєвреїв). На думку Е. Кайє, яка виросла в ортодоксальній юдейській родині, "ознакою істинно правовірного хасида чи ортодоксального єврея, так само як і багатьох інших євреїв, є очевидна ненависть до не-євреїв" [1, с. 138]. Ізраїльський професор І. Шаак повідомляє про те, що сіоністи привселюдно й церемоніально спалили сотні примірників Нового Завіту в Єрусалимі [1, с. 106], підтвердивши тим самим цілковиту ідентичність дій німецьких, єврейських чи будь-яких інших нацистів, коли вони приходять до влади.

Саме про цю небезпеку ми заявляли на сторінках нашого журналу "ПЕРСОНАЛ", який опублікував також інтерв'ю рабина Ізраеля Уайза арабському телеканалу "Аль-Джази-ра". Рабин Уайз, активіст руху "Натури Карта", який виступає під девізом "Євреї проти сіонізму", стверджує, що Тора (святе письмо євреїв) "забороняє створення держави Ізраїль", що сіоністи виступають проти Бога...", що "той, хто підтримує сіонізм, тим самим підтримує гріх". "Сіонізм, — пише рабин Уайз, — є великою проблемою, оскільки сіоністи живуть на крові..." [11].

Це підтверджує у своїх одкровеннях і нинішній прем'єр-міністр Ізраїлю А. Шарон, який колись заявив, що "ми (Ізраїль) почнемо нову війну, вбиватимемо й руйнуватимемо усе більше й більше... Нехай зрозуміють, що ми дика країна, небезпечна для оточення, ненормальна, що ми можемо розлютитися... ми можемо озвіріти... ми можемо просто розпо

12

чати Третю світову війну!.." І додав: "брудна робота сіонізму не закінчена, далеко не закінчена" [1] .

Ця "брудна робота сіонізму" здійснюється не тільки в Ізраїлі, а й далеко за його межами. Наприклад, до вже давно існуючих Всесвітнього та Європейського єврейських конгресів і сіоністських організацій нині долучилися Сіоністська федерація України (перша в СНД) та Євроазіат-ський єврейський конгрес, до роботи якого планується залучити Японію, Індію, Монголію, Австралію та інші країни . При цьому в сучасному сіонізмі, за визнанням його активістів, серед різноманітних течій (державний, практичний, об'єднаний, релігійний, соціалістичний, ревізіоністський, духовний і навіть сіоністський сіонізм) перемагає найодіоз-ніша — духовний сіонізм. Засновник цієї течії Ахад Гаам (Ашер Гінзберг, 1856-1927 рр., уродженець Сквири Київської області), який народився в хасидській родині й одружився з онукою Менахема Менделя Шнеєрсона — засновника "ультраортодоксальної юдеонацистської секти в хасидизмі", "мета якої — всесвітня експансія" [9, с. 22-23]. Саме Ашеру Гінзбергу належить праця "Переоцінка цінностей" (а за даними французької дослідниці Л. Фрай, єврейського публіциста Е. Ходоса та інших джерел [5; 7; 9] — ще й скандально відомі "Протоколи сіонських мудреців"), у якій він відверто викладає свої расистські, юдеонацистські погляди: "Ця нація володарюватиме над іншими. І ця нація є Ізраїль, яка серед інших народів є справді найвищим типом люд* Нещодавно рішенням суду Бельгії А. Шарона звинувачено у воєнних злочинах, що вже в офіційному судовому порядку та відповідно до загальновизнаних норм міжнародного права констатує злочинну природу державної влади Ізраїлю, яку нині очолює масовий убивця.

** Див.: "Хадашот"-новости". — 2002. — Черв. — №№ 3(89). — С. 4-5.

13

ства... і має волю стати господарем Всесвіту, незважаючи на те, чого це може коштувати масам нижчих істот і нижчих народів, на лихоліття, від яких вони можуть постраждати" [цит. за: 5, с. 381-382]. Саме найпоширеніший "духовний" сіонізм, заснований Ахадом Гаамом, на думку окремих дослідників, разом з "юдеонацистською сектою" Хабад є ві-зитівкою сучасного нацизму, що прагне до світового панування. Генеральний директор інформаційно-аналітичного агентства при Управлінні справами президента РФ А. Ігна-тов стверджує: "Ключовим фактором, що впливає на сучасні глобалізаційні процеси, є діяльність Світового уряду", влада в якому узурпована "хасидсько-парамасонською групою", орієнтованою на "інтереси нечисленної еліти, об'єднаної етнічною спорідненістю та ініціацією в ложах деструктивної спрямованості" [2].

Зв'язок сіонізму з масонськими ложами дуже давній. Своєрідним "надмасонством" російський дослідник, доктор наук О. Платонов вважає міжнародну єврейську ложу "Бнай-Брит" ("Сини Завіту"), засновану ще 1843 року у США і нерозривно пов'язану з міжнародним сіонізмом [6, с. 425, 443, 475-479]. У 1913 р. за сприяння цієї масонської організації в США було створено так звану Антидифама-ційну лігу (АДЛ), яку, за словами відомого єврейського публіциста А. Лілієнталя, "можна було б назвати "єврейським гестапо" або найбільшою неурядовою системою шпигунства", з якою "синагоги й рабини безсоромно співробітничають" [12, с. 405-406, 412].

Серед єврейських організацій, які плодяться нині в багатьох державах світу, є й відверто воєнізовані структури, що діють під патронатом посольств Ізраїлю та його спецслужб. Так, в обласних центрах України й інших країн СНД створено організації "Бейтар" — воєнізований молодіжний рух, вихованці якого згодом формують підрозділи ізраїльської армії НАХАЛЬ (абревіатура слів "Воююча мо

14

лодь піонерів"). Підрозділи НАХАЛЬ використовуються, як зазначається в Інструкції для вожатого в зимових таборах СНД (видана єврейським агентством "Сохнут" в Ізраїлі), "у бойових діях у тилу супротивника і для знищення гнізд терористів" [11, с. 183]. "Бейтар" входить до "Національної військової організації" (ЕЦЕЛЬ) разом із так званими ревізіоністами — членами терористичного, по суті, руху, які діють, відповідно до тієї ж інструкції, "методами насильства й збройної боротьби" [15, с. 120, 129]. У створенні "осередків НАХАЛЬ" бере участь і організація "Молодий страж", одним з основних принципів якої є "національний фанатизм — сіонізм, що не визнає компромісів" [11, с. 194]. Ці воєнізовані молодіжні організації "національних фанатиків і терористів", покликані "діяти в тилу супротивника", активно створюються нині в незалежних державах під патронатом посольств Ізраїлю, що не може не викликати обґрунтованої тривоги за національну безпеку цих країн, і насамперед України. При цьому сіоністи (часто люди нерелігійні) використовують старі й досить безглузді міфи про "обраність" євреїв. "Саме у процесі секуляризації народився цілком реальний єврейський шовінізм, — стверджує єврейська письменниця й соціолог Х. Арендт. — Уявлення про обраність євреїв перетворилося... на уявлення, що євреї нібито сіль землі. З цього моменту стара релігійна концепція обраності перестає бути сутністю юдаїзму й стає сутністю єврейства" [цит. за: 3, VI].

Таким чином, сіоністи, які пропагують і реалізують нині найбільш крайні форми расизму та націонал-шовінізму, є носіями АНТИКУЛЬТУРИ, що роблять заручником своєї небезпечної політики власний народ. Тому боротьба із сіонізмом — це насамперед БОРОТЬБА ЗА ЄВРЕЇВ, за їхню свободу від задушливої ідеології сіонізму, за їхнє право й можливість жити серед усіх народів Землі як рівноправний і взаємошанований член світової спільноти. Тисячу разів пра

15

вий рабин Ізраель Уайз, який стверджує: "сіоністи чинять свої злодіяння не тому, що вони євреї, а тому, що вони проти євреїв... Убивці — це ті, хто представляє сіонізм" [8].

Література

1. Дюк Д. Еврейский вопрос глазами американца. Мое исследование сионизма. — К.: МАУП, 2002.

2. Игнатов А. А. Стратегия "глобализационного лидерства" для России. Первоочередные непрямые стратегические действия по обеспечению национальной безопасности // Независимая газета. — 2000. — 7 сент.

3. Назаров М. В. Закон об экстремизме и "Шулхан арух" // Имперский Курьер. — 2002. — № 1. — С. 1-8.

4. Народы мира: историко-этнографический справочник / Гл. ред. Ю. В. Бромлей. — М.: Сов. энциклопедия, 1988.

5. Платонов О. А. Загадка сионских протоколов. — М.: Родник,

1999.

6. Платонов О. А. Терновый венец России. Тайная история масонства. 1731-2000. — М.: Русский вестник, 2000.

7. Тайный вождь иудейский: Пер. с фр. — Берлин, 1922.

8. Тора запрещает создание государства Израиль // ПЕРСОНАЛ. — 2002.— №7. — С. 8-11.

9. Ходос Э. Еврейский синдром — 3. Забавные протоколы сионских мудрецов. — К.: Интертехнология, 2002.

10. Шамир И. Опасные связи. Начало конца еврейского послевоенного господства? // ПЕРСОНАЛ. — 2002. — №5. — С. 16-17.

11. Юность впереди. Образовательная программа о еврейской сионистской молодежи. Инструкция для вожатого в зимних лагерях СНГ / Сост. Ури Коэн. — Еврейское агентство в Израиле "Сохнут",

1997.

12. Lilienthal A. M. The Zionist Connection II (What Price Peace?). — North American, New Brunswick, New Jersey, 1982.

16

 

 ... 3



Обратная связь

По любым вопросам и предложениям

Имя и фамилия*

Е-меил

Сообщение*

↑ наверх