ЛОГІКА

Тема 3 ЗНАЧЕННЯ ЛОГІКИ

1. Соціальне призначення й функції логіки.

2. Роль логіки у формуванні інтелектуальної культури людини.

3. Основні види логічних помилок:

а) паралогізми;

б) софізми;

в) парадокси.

4. Значення логіки для юристів.

3.1. Соціальне призначення й функції логіки

Логіка входить до системи наук, що складають інтелектуальне ядро духовної культури і разом з тим виконують у суспільстві важливі функції, насамперед пізнавальну, світоглядну, ідеологічну, методологічну.

Пізнавальна. Логіка дає пояснення певним явищам і процесам мислення, що дає можливість передбачити, за наявності яких умов можливе досягнення істинних знань і до яких наслідків призведе неправильний хід міркувань.

19

Світоглядна. Якщо у природничих і суспільних науках мислення — це лише засіб пізнання дійсності, то в логіці воно є безпосередньою метою пізнання. Розкриваючи закономірності мислення, логіка робить свій внесок у розв'язання фундаментальної філософської проблеми — відношення мислення до буття. Тим самим логіка впливає на формування світогляду людей — сукупності їхніх поглядів на світ у цілому.

Ідеологічна. Силу логічних аргументів використовують в ідеологічній боротьбі. У самій логіці часто розгорталась ідейна боротьба різних філософських напрямів: раціоналізму й емпіризму, ідеалізму й матеріалізму, діалектики й метафізики тощо.

Методологічна. Логіка забезпечує науки методами пізнання, основу яких складає теорія умовиводів і доведень. Сучасна символічна логіка розробляє математичні методи вирішення мисленнєвих завдань.

У наш час роль і значення логіки суттєво зростають, що зумовлюється потребами НТР, насамперед у широкій комп'ютеризації виробництва, керування й обслуговування. Логіка широко застосовується для вирішення важливих проблем інформатики, наприклад, проблеми створення штучного інтелекту.

3.2. Роль логіки у формуванні інтелектуальної культури людини

Логіка сприяє становленню культури мислення людини, що виявляється насамперед у культурі усної й писемної мови. Логічна культура складається з таких основних складових частин:

а) певної сукупності знань про засоби інтелектуальної діяльності, її форми й закони;

б) вмінь застосовувати ці знання на практиці, тобто правильно оперувати поняттями, судженнями, використовувати у міркуваннях належні схеми умовиводів, слушно доводити і спростовувати ті чи інші положення;

в) навичок аналізу міркувань як власних, так і чужих, насамперед для того, щоб запобігати виникненню власних помилок, а якщо вони вже допущені, то для того, щоб їх знайти і виправити.

Помилковою є думка, що логіка вчить мислити (міркувати), оскільки мислення саме по собі є сутнісною властивістю людини й об'єктивним процесом. Подібно до того, як людина не може обійтися без їжі, так само вона не може обійтися без осмислення дійсності та своїх вчинків. Більшість людей не обізнані з логікою як наукою, але в по

20

всякденному житті міркують правильно, отримують істинні висновки з істинних засновків. Чи не означає це, що без логіки взагалі можна обійтися? У побуті — можна: здебільшого людині достатньо звичайної інтелектуальної інтуїції для того, щоб не помилятися. Але неможливо обійтися без логіки, коли необхідно гарантувати правильність знання у складних теоретичних міркуваннях. Знаючи логіку, ми можемо контролювати мислення щодо його структури і форми, що дозволяє точно перевірити в разі потреби його правильність, виявити помилку й виправити її.

3.3. Основні види логічних помилок

Логічні помилки бувають досить різноманітними, та насамперед це такі міркування, в яких порушуються закони логіки або використовуються неправильні схеми міркувань, які не гарантують отримання достовірного висновку за умови наявності істинних засновків. Виділяють такі основні види логічних помилок: паралогізми, софізми, парадокси.

1. Паралогізм — це логічна помилка, яка виникає внаслідок несвідомого порушення правил або законів логіки. Для прикладу розглянемо два міркування, побудовані за схемою неправильного різновиду умовно-категоричного силогізму, і переконаємось, що в таких міркуваннях висновок іноді може бути як істинним, так і хибним, навіть за умови наявності лише істинних засновків.

№ 1

1. Якщо сьогодні понеділок, то завтра буде вівторок.

2 Завтра вівторок.

3 . Сьогодні понеділок.

№ 2

1 . Якщо помножимо два на два, то отримаємо чотири.

2. Отримали чотири.

3. Помножили два на два.

Цілком очевидно, що у другому міркуванні ми можемо помилитися у своєму висновку, оскільки чотири можемо отримати, не лише помноживши два на два, але й іншим способом (наприклад, якщо від шести відняти два тощо).

Розглянемо інший приклад паралогізму.

21

№ 3

1. Існують науки, які досліджують хімічні процеси (істина). 2 Логіка — наука (істина).

3. Логіка вивчає хімічні процеси (хиба).

Ми отримали хибний висновок із істинних засновків, оскільки використали неправильну схему міркувань.

2. Софізми — це логічні помилки в міркуваннях, які виникають внаслідок свідомого порушення правил або законів логіки. Софізми використовували ще в античну добу для того, щоб перемогти суперника, позбавити його впевненості у своїх силах і розумових здібностях. Існує велика кількість софізмів, розглянемо для прикладу лише деякі з них.

№ 1. "Знаєш те, чого не знаєш".

— Чи знаєш ти, що я хочу в тебе запитати?

— Ні, не знаю.

— А чи знаєш ти те, що брехати погано?

— Звичайно, знаю.

— Але ж саме це я й хотів у тебе запитати. Отже, виявляється, що ти знаєш те, чого не знаєш.

Цей софізм досить легко подолати. Достатньо звернути увагу на ту обставину, що слово "знати" у мові має кілька значень, які у цьому міркуванні свідомо переплітаються. Знання може бути як актуальним (наявним у певний момент часу), так і потенційним. Зрозуміло, що більшість людей актуально знають, що брехати погано, але лише потенційно знають відповіді на деякі питання.

№ 2. "Рогатий".

— Чи маєш ти те, чого не губив?

— Так, маю.

— Роги ти не губив?

— Ні, не губив.

— Отже, ти маєш роги.

Подібно до першого міркування, у другому плутаються значення слова "маю". Зрозуміло, що людина не обов'язково має те, чого не загубила.

3. Найцікавішим і водночас найскладнішим для вирішення є такий вид логічних помилок, як парадокси. Загальна схема парадоксів є та

22

кою: починаючи з інтуїтивно очевидних суджень і керуючись правильними засобами логіки, у результаті ми отримаємо логічну суперечність (виявляється, що разом істинними є певне судження (А) і його заперечення (не А). Мовою логіки ця суперечність записується таким чином: Ал~А.

Виникнення парадоксів у наукових теоріях є для них тривожним симптомом. Парадокси виникають там, де наші знання про дійсність виявляються неадекватними (невідповідними) цій дійсності. Парадоксів відомо досить багато. Розглянемо деякі з них.

№ 1. "Критянин".

Один критянин якось сказав: "Усі критяни завжди брешуть".

Якщо, говорячи це, він збрехав, то виявляється, що він сказав правду. Якщо ж він сказав правду, то виявляється, що він збрехав.

Спроби подолання цього парадоксу тривалий час не мали успіху, оскільки він досить глибоко корениться у природі людської мови, яка має універсальний характер, тобто в ній можна сформулювати вислови не лише про ситуації (стан справ) у навколишній позамовній дійсності, але й про самі ці мовні вирази. У штучних наукових мовах цей парадокс долається. Такі мови поділяють на дві частини: об'єкт-мову і метамову. В об'єкт-мові можна сформулювати лише вислови про ситуації (стан справ) у позамовній дійсності, а будь-які висловлювання про самі ці вирази (у т. ч. про їх істиннісне значення) можна сформулювати виключно у метамові. У штучних мовах, поділених на два зазначені вище рівні, неможливо, наприклад, сформулювати такі парадоксальні вирази:

Судження у рамці є хибним.

№ 2. Парадокс Г. Фреге — Б. Рассела.

У логічній теорії Г. Фреге припускалося, що ми завжди можемо заміняти одне рівнозначне іншим рівнозначним, тобто замість одного слова — імені для предмета — ми завжди у певному судженні можемо підставити інше ім'я цього предмета і при тому в цілому значення істинності цього судження не зміниться. Наприклад, у судженні "Т. Г. Шевченко народився у с. Моринці і помер у Санкт-Петербурзі" ми можемо замість "Т. Г. Шевченко" підставити "Автор "Кобзаря" і в цілому судження залишиться істинним: "Автор "Кобзаря" народився у с. Мо-ринці і помер у Санкт-Петербурзі".

23

Але відомий філософ і логік Б. Рассел помітив, що це правило не спрацьовує у так званих контекстах віри, знання і т. ін. Наприклад, відомо, що одного разу англійський король Георг V запитав свого вельможу: "Чи правда, що автором роману "Веверлей" є В. Скотт?" В. Скотт справді є автором цього роману. Тобто два поняття — "автор роману "Веверлей" і "В. Скотт" — є рівнозначними іменами (позначають одну й ту ж людину). Але якщо в запитання англійського короля замість "автор роману "Веверлей" підставити "В. Скотт" або, навпаки, підставити "В. Скотт" замість "автор роману "Веверлей", то отримаємо очевидну нісенітницю. Зрозуміло, що англійського короля не цікавило, чи був автором роману "Веверлей" автор роману "Вевер-лей", або чи був В. Скотт В. Скоттом. Б. Рассел іронічно висловився з цього приводу, що Георга V навряд чи цікавило, чи є істинним цей випадок закону тотожності.

Цей парадокс був подоланий досить просто: на теорію Г. Фреге видатний логік і філософ-неопозитивіст Р. Карнап наклав певні обмеження стосовно заміни одного рівнозначного іншим рівнозначним (такі обмеження розглянемо пізніше у темі "Поняття").

Логічні помилки мають не лише негативний зміст, необхідність вирішення (подолання) паралогізмів, софізмів і парадоксів стимулювала розвиток логіки.

3.4. Значення логіки для юристів

Без жодного перебільшення можна стверджувати, що логіка відіграє надзвичайно велику роль у діяльності юристів, оскільки в сучасній юридичній практиці використовується майже весь арсенал логічних засобів: визначення юридичних понять, поділ понять (класифікація злочинів у юридичних кодексах і под.), версія як вид гіпотези (слідча версія та ін.), доведення і спростування (звинувачення і захист у суді) тощо.

Якщо переглянемо стенограми засідань судів, то побачимо, як часто у судових процесах використовується й сам термін "логіка", й інші логічні терміни: "визначення", "теза", "аргументи", "доведення", "висновки" тощо. І захист, і звинувачення постійно посилаються на закони і правила логіки для того, щоб утверджувати свої думки або виявляти логічні порушення у міркуваннях своїх опонентів (наприклад, підміну тези, яка виникає внаслідок порушення закону тотожності).

24

Слідчі стежать, щоб у показаннях підозрюваних і свідків не було логічних суперечностей. Принцип алібі ґрунтується на дії законів заборони суперечності й виключеного третього. Цей перелік далеко не повний, але і його достатньо, щоб пересвідчитись, яку велику роль відіграє логіка у діяльності юристів.

Для успішного користування логічним арсеналом спочатку необхідно опанувати його. Тому потрібно глибоко вивчати логіку, насамперед засвоїти певну суму логічних знань і набути відповідних навичок. Отже, для того, щоб стати справжнім юристом, потрібні дві речі: 1) висока правнича культура і 2) висока логічна культура.

 

 ...  6



Обратная связь

По любым вопросам и предложениям

Имя и фамилия*

Е-меил

Сообщение*

↑ наверх