Макроекономіка читать онлайн безплатно

38. Валютний курс: сутність, види, парітет купівельної спроможності

Результати зовнішньоекономічної діяльності країни значною міробю залежать від валютного курсу. Він може встановлюватись у формі прямого котирування (наприклад, 1 дол. США = 5 грн.) або у формі оберненого котирування (наприклад, 1 грн = 0,2 дол. США). В Україні використовується метод прямого котирування.

Якщо валютний курс зростає, то потрібно менше національної вілюти для купівлі одиниці іноземної валюти. Проте кінцевою метою валютного обміну є купівля іноземних товарів. Щоб визначити купівельну спроможність національної валюти, слід враховувати не лише валютний курс, а й ціни. З цією метою розподіляють 2 види валютного курсу: номінальний та реальний.

Номінальний курс (е) – це курс, який обчислюється через кількість інохземної валюти, на яку фактично обмінюється національна валюта, наприклад, 1 дол. США = 5 грн. Реальний курс (еr) додатково враховує співвідношення між іноземними та внутрішніми цінами. У формі прямого котирування реальний валютний курс визначається за формулою: , де Pf, Pd – відповідно іноземні та внутрішні ціни.

Реальний курс валюти відображає співвідошення між ціами реального товару ( або ринкового кошика) тих країн, що перебувають у торговелтних відносинах . У формі прямого котирування релаьний валютний курс – коефіцієнт, що показує відношення іноземних цін до внутрішніх цін, виражених з допомогою спільної грошової одиниці.

Крім цін, на реальний валютний куср впливає номінальний курс валют. Чим нижчий номінальний курс гривні, тим більший коефіцієнт реального курсу валюти та вища конкурентоспроможність відчизняних товарів. Отже, між номінальним курсом та конкурентоспроможістю вітчизняних товарів теж існує обернений зв’язок.

Особливим варіантом визначення валютного курсу є концепція паритету купівельної спроможності (ПКС). В її основі лежить закон єдиної ціни,за яким ціна певного товару на всіх національних ринках має бути однаковою, оскількки різния між ними усувається валютними курсами. Чим вища національна ціна, тим нижчий курс національної валюти. І навпаки. Згідно з ПКС єдина ціна товару на національному ринку визначається за формулою: е – валютнй курс у прямому котируванні, Р – ціни окремих товарів в інозеній та національній валютах. Але насправді на валютний курс впливає не лише відношення цін. Тому ПКС визначає валютний курс лише в тенденці, тобто в довгостроковому пеіроді. У короткостроковому періоді він коливається під впливом попиту та пропозиції.

Залежно від режиму формування валютного курсу розрізняють 2 його види: фіксваний та плаваючий. Фіксований курс – твердий курс, який держава офіційно проголошує і зобов’язуться підтримувати. Різновидом фіксованого курсу є валютний коридор. Плаваючий курс – курс, який вільно формується ринком під впливом попиту ат пропозиції. Різновидом є керовано плаваючий курс.

39. Вплив зовнішньої торгівлі на ВВП: економічна рівновага у відкритій економіці, вплив імпорту на мультиплікатор видатків, торговельна політика

Серед сіх видів зовнішньоекономічної діяльності безпосередній вплив на ВВП справляє зовнішня торгівля. Вона внсить зміни в сукупні видатки ат умови економічної рівноваги. Згідно з методом „видатки-випуск” модель економічної рівноваги в умовах відкритої економічки набирає такого вигляду: .

Зовнішня торгівля вносить також зміни у вилучення та ін’єкції. Вилучення доповнюються імпортом, а ін’єкції – експортом. Тому модель економічної рівноваги „вилучення- ін’єкції” відображає тотожність між сумою вилучень та сумю ін’єкцій . Зробивши певні перетворення в фомулі, маємо: . Тобто, економічна рівновага за методом „вилучення-ін’єкції” забезпечується за умови, коли різниця між національними заощдженнями та інвестиціями доівнює чистому експорту.

Важливим чинником, який впливає на ВВП є чистий екпорт. Між чистим експортом і ВВП існує пряма мультиплікативна залежність. Але зазанчимо, ощ в умовах відкритої економіки мультиплікатор видатків враховує ще один канал вилучень – імпорт. Щоб врахувати вплив імпорту на мультиплікатор, слід спиратись на граничну схильність до імпорту (q), яка визначається за формулою: . Тоді мультиплікатор видатків набуває вигляду: .

Торговельна політика також може стимулювати або стримувати обсяги експортно-імпортних операцій. З цією метою держава застосовує два види засобів. Перший – митні засоби, до яких належать імпортне та експортне мито. Другий – немитні засоби, до яких модна віднести квоти та ліцензії, пільгове кредитування та оподаткування експортерів, надання екпортних субсидій тощо.

 

 ...  16



Обратная связь

По любым вопросам и предложениям

Имя и фамилия*

Е-меил

Сообщение*

↑ наверх