Нотаріат в Україні

Тема 6 ЗАГАЛЬНИЙ ПОРЯДОК ВЧИНЕННЯ НОТАРІАЛЬНИХ ДІЙ

Згідно із Законом сутність нотаріальної діяльності полягає в посвідченні та підтвердженні певних прав і фактів, у юридичному закріпленні цивільних прав з метою запобігання можливим порушенням або є захистом уже порушених прав.

При цьому вчинення передбачених законом нотаріальних дій не повинно викликати спору, бо предметом нотаріальної діяльності є справи, в яких відсутній спір про цивільне право, і якщо у процесі вчинення нотаріальних дій такий спір виникає, то він підлягає вирішенню в органах суду. Таким чином, нотаріус посвідчує лише безспірні права і безспірні факти безпосередньо або на підставі відповідних документів, а також вчиняє інші дії, спрямовані на юридичне підтвердження та закріплення цивільних прав, щоб запобігти їх можливому порушенню в майбутньому.

6.1. Основні правила посвідчення угод, які підлягають обов'язковому нотаріальному оформленню

Угоди — це дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав чи обов'язків (ст. 41 Цивільного кодексу (ЦК) України [4]).

Чинним законодавством чітко визначено види договорів, для яких передбачене обов'язкове нотаріальне посвідчення:

договори про відчуження (купівлю-продаж, міну, дарування, довічне утримання) жилого будинку, квартири, дачі, іншого нерухомого майна (ст. 227, 242, 244, 426 ЦК України);

договори про заставу нерухомого майна, транспортних засобів, космічних об'єктів (ст. 13 Закону України "Про заставу" [8]);

договори про відчуження земельних ділянок, що перебувають у приватній власності (ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України "Про приватизацію земельних ділянок" [14]);

договори купівлі-продажу майна державних підприємств [11];

шлюбні контракти (ст. 27 Кодексу про шлюб та сім'ю [3]);

заповіти (ст. 541 ЦК України);

доручення на укладення угод, що потребують нотаріальної форми посвідчення, а також на вчинення дій щодо підприємств, установ, організацій (окрім випадків, коли законом або спеціальними правилами передбачена інша форма доручення) (ст. 64 ЦК України).

За бажанням сторін можуть бути нотаріально посвідчені також інші угоди, для яких законодавством не встановлено обов'язкової нотаріальної форми. Нотаріальне посвідчення угод, які не потребують обов'язкової нотаріальної форми, є добровільним нотаріальним посвідченням угоди, яке дедалі частіше застосовують на практиці, оскільки нотаріальне посвідчення угод має великі переваги. Нотаріальна форма посвідчення угоди, по-перше, забезпечує законність і достовірність угоди; по-друге, вносить ясність і визначеність щодо факту вчинення угоди та її змісту; по-третє, полегшує доведення факту угоди, її змісту та інших обставин у разі виникнення спору в суді.

Нотаріальне посвідчення будь-якої угоди починається зі встановлення нотаріусом волевиявлення сторін на укладення саме цієї, а не іншої угоди, перевірки відповідності змісту посвідчуваної угоди справжнім намірам сторін, вимогам законодавства.

Важливим моментом укладення угоди є встановлення особи громадянина, перевірка дієздатності чи правоздатності юридичних осіб. Якщо під час з'ясування дієздатності учасників угоди виникає сумнів щодо віку учасників, нотаріус вимагає документи, де зазначено вік учасників угоди. Угоди за неповнолітніх, які не досягли 15-річного віку, а також від імені громадян, визнаних у судовому порядку недієздатними, укладають батьки (усиновителі) або опікуни (ст. 14, 16 ЦК України). Особи віком 15-18 років мають право особисто брати участь у будь-яких угодах, підписують їх самостійно, діючи за згодою своїх батьків, усиновителів або піклувальників. Документом, що встановлює особу неповнолітнього віком 15-16 років, є його свідоцтво про народження. На підтвердження факту підписання угоди неповнолітнім віком 15-18 років нотаріус витребує у його представників заяву про те, що нотаріально посвідчену угоду підписав саме той неповнолітній, законними представниками якого вони є.

При нотаріальному посвідченні від імені неповнолітніх угод про відчуження майна, що їм належить, про поділ чи обмін житлової площі нотаріус витребує від батьків неповнолітнього або його опікунів чи піклувальників відповідного рішення органу опіки і піклування про дозвіл на право представників неповнолітнього на укладення від його імені угод. Особливо слід зазначити, що згідно зі ст. 146 Кодексу про шлюб та сім'ю [3] представники неповнолітнього (батьки, усиновителі, опікуни, піклувальники) не мають права здійснювати дарування від імені підопічного.

Якщо в угоді бере участь юридична особа, нотаріус повинен перевірити її правоздатність шляхом ознайомлення зі статутом чи положенням цієї юридичної особи. За участі в укладенні угоди представника нотаріус так само перевіряє його повноваження. Доручення, на якому базуються повноваження представника, подаються нотаріусу. Дійсність доручення, посвідченого в нотаріальному порядку, нотаріус перевіряє за Єдиним реєстром доручень. Якщо від імені юридичної особи діє колегіальний орган, нотаріус витребує документ, що підтверджує повноваження на розподіл обов'язків між членами колегіального органу (статут, установчий договір та ін.).

Угоди про відчуження або заставу майна, що є спільною власністю, які підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню, підписують усі співвласники цього майна чи уповноважені особи.

Якщо предметом угоди про відчуження та заставу є майно, що підлягає державній реєстрації — жилий будинок, квартира, дача, садовий будинок та інше нерухоме майно чи автотранспорт, — нотаріусу обов'язково подаються документи, які підтверджують право власності на майно, що відчужується або заставляється. Такі документи нотаріус приймає лише за наявності на них запису про державну реєстрацію.

Угоди про відчуження або заставу майна подружжя, що належить їм на праві спільної сумісної власності, можуть бути посвідчені нотаріусом лише за наявності письмової згоди другого з подружжя (ст. 23 Кодексу про шлюб та сім'ю [3]). Коли така згода подається нотаріусу безпосередньо, то засвідчення справжності підпису одного з подружжя не потрібне, якщо ж другий із подружжя не присутній під час оформлення угоди щодо спільного майна подружжя, то подана його письмова заява про згоду на відчуження або заставу спільного майна має бути засвідчена в нотаріальному порядку.

Для посвідчення договору про відчуження або заставу майна від імені особи, яка не має чоловіка або дружини (неодружена чи неодру

жений, у шлюбі не перебуває, вдова, вдівець), відчужувач подає нотаріусу про це письмову заяву. Нотаріус доводить зміст цієї заяви до відома іншого учасника угоди, який на підтвердження того, що ця обставина йому відома, підписується на заяві.

Визначивши справжні наміри сторін і те, що угода відповідає чинному законодавству, встановивши особу громадян, їхню дієздатність і правоздатність юридичних осіб — учасників угоди, оглянувши всі витребувані документи на майно, що підлягає державній реєстрації, якщо воно є предметом реєстрації, нотаріус складає проект угоди щонайменше у двох примірниках. Текст примірників угоди, що видаються сторонам, викладається на спеціальних бланках суворої звітності. Один примірник угоди залишається у справах нотаріуса. Після підписання сторонами всіх примірників угоди нотаріус посвідчує їх. Посвідчення угоди полягає у вчиненні на угоді посвідчувального напису. Такі написи вчиняються в чітко визначеній для певних обставин формі. Усі форми посвідчувальних написів на угодах і засвідчуваних документах затверджені наказом Міністерства юстиції України від 07.02.94 № 7/5. Посвідчувальний напис є висновком нотаріуса про посвідчення угоди і містить перелік його дій стосовно посвідченої угоди.

Договір про відчуження майна, що підлягає державній реєстрації, повинен бути поданий для реєстрації за місцем обліку цього майна, як правило, до Бюро технічної інвентаризації (БТІ), про що нотаріус зазначає у посвідчувальному напису й роз'яснює сторонам.

Якщо сторони добровільно бажають розірвати нотаріально посвідчену угоду, вони можуть зробити це в нотаріальному порядку. Угода сторін про розірвання нотаріально посвідченого договору про відчуження майна може бути оформлена у вигляді окремого документа, що додається до примірника договору, який знаходиться у справах нотаріуса. Цю угоду підписують сторони і посвідчує нотаріус. На всіх примірниках договору робиться відмітка про розірвання договору із зазначенням номера за нотаріальним реєстром і дати посвідчення угоди про розірвання. Угоди про розірвання нотаріально посвідчених договорів укладаються за згоди обох сторін договору. Якщо посвід-чується угода про розірвання договору про відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки та іншого нерухомого майна, нотаріус перевіряє, чи є заборона на відчуження або арешт. Про розірвання договору про відчуження майна, що підлягає державній реєстрації, нотаріус повідомляє відповідний орган (БТІ), який здійснює таку реєстрацію, якщо такий договір до його розірвання було цим органом зареєстровано.

 

 ...  11



Обратная связь

По любым вопросам и предложениям

Имя и фамилия*

Е-меил

Сообщение*

↑ наверх