Порівняльне правознавство (Курс лекцій)

Тема 9 Структура і форми діяльності правоохоронних органів зарубіжних країн

 

Організаційно-функціональна будова правоохоронних органів Німеччини. Структура і форми діяльності правоохоронних органів Франції. Особливості функціонування правоохоронних органів Англії. Загальна характеристика правоохоронних органів США.

Німеччина та Франція, як і багато інших розвинених держав, дотримуються принципу поділу влади на законодавчу, виконавчу і судову, суть якого полягає в незалежності цих влад одна від одної, що забезпечується системою стримувань і противаг, яка максимально зменшує можливість зловживання владою. Отже, так звані правоохоронні органи та їх діяльність потрібно оцінювати виходячи із суті зазначеного принципу.

Ні в законодавстві Німеччини, ні в законодавстві Франції немає спеціально сформульованого поняття "правоохоронні органи". Правоохоронні органи утворюють у певний спосіб відокремлену за ознакою професійної діяльності самостійну групу органів держави, що мають свої чітко визначені завдання.

9.1. Організаційно-функціональна будова правоохоронних органів Німеччини

Стаття 92 Конституції ФРН закріплює положення, за яким судова влада доручається суддям, вона здійснюється Федеральним конституційним судом, федеральними судами, вказаними в Основному Законі, і судами земель.

У Німеччині існує п'ять основних сфер юстиції — загальна, адміністративна, трудова, соціальна і фінансова і функціонують відповідно п'ять систем судів, кожну з яких очолює власний вищий судовий орган. Згідно з ч. 1 ст. 95 Конституції ФРН для відправлення правосуддя в сфері адміністративної, фінансової, трудової і соціальної юстиції Федерація засновує верховні суди: Верховний федеральний суд, Верховний адміністративний суд, Верховний фінансовий суд, Верховний суд з трудових справ і Федеральний суд із соціальних питань.

Вищим судом системи судів загальної юстиції є Верховний суд. До компетенції Верховного суду Німеччини належить розгляд цивільних і кримінальних справ за касаційною інстанцією. У Верховному федеральному суді утворюються сенати відповідно з цивільних і кримінальних справ, зокрема з цивільних справ діє 10 сенатів, з кримінальних — 5, в яких засідають по п'ять суддів у кожному сенаті. Сенати приймають рішення з питань, що мають принципове значення для відповідної галузі права, тобто з питань права, а не з питань факту. У разі конфлікту між сенатами з цивільних справ утворюється Великий сенат з цивільних справ, між сенатами з цивільних справ і кримінальних справ — спільний Великий сенат. До великих сенатів входять голова Верховного федерального суду і по вісім членів суду, призначених головою на дворічний термін. Об'єднаний (спільний) Великий сенат складається з голови Верховного федерального суду і всіх членів сенатів.

З усіх загальних судів тільки Верховний федеральний суд є за-гальнофедеральною установою, а всі суди нижчої інстанції є судами відповідної землі.

Вищі суди землі є апеляційними інстанціями. Вони утворені в усіх землях, що входять до ФРН, у кількості від одного до чотирьох. У Баварії, найбільшій із земель, є три вищі суди землі і Баварський верховний суд у Мюнхені, який разом з повноваженнями одного з вищих судів землі здійснює функції Верховного федерального суду з деяких категорій цивільних і кримінальних справ як касаційна інстанція для баварських судів. У складі кожного вищого суду землі, очолюваного його головою, створюється необхідна кількість сенатів з цивільних і кримінальних справ на чолі з їх головами.

Суди землі є як судами першої інстанції, так і судами другої інстанції, що розглядають скарги на рішення і вироки судів нижчої інстанції. У складі кожного суду землі, очолюваного його головою, створюються палати з цивільних (у тому числі торгових) справ і палати з кримінальних справ.

Палати з цивільних справ засідають у складі трьох професійних суддів на чолі з головою суду землі або головою палати. Нескладні справи судді можуть розглядати одноособово. Палати з торгових справ діють у складі головуючого — члена суду землі і рівноправних з ним двох непрофесійних суддів, що призначаються на три роки з досвідчених комерсантів за висновком торгово-промислових палат. Деякі категорії спорів вирішуються головою палати з торгових справ одноособово. До торгових справ належить чітко визначене коло справ щодо спорів, які виникають між учасниками торгових операцій, між членами торгових товариств, спори за векселями, щодо застосування закону про чеки, із захисту торгових знаків тощо. До компетенції палат з цивільних і торгових справ входить розгляд у першій інстанції цивільних і торгових справ з сумою позову понад 3000 марок.

Палати з цивільних і торгових справ розглядають апеляційні скарги на рішення і визначення дільничних судів, крім деяких категорій справ, скарги з яких подаються до вищих судів землі. Скарги на рішення дільничних судів за позовами на суму, що не перевищує 500 марок, до розгляду не приймаються.

Кримінальні палати судів землі розглядають у першій інстанції справи про всі злочини, не віднесені до компетенції дільничних судів або вищих судів землі. їм підсудні справи про злочини, за які може бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі на термін понад три роки або примусового направлення до психіатричної лікарні. Справи за першою інстанцією розглядає або кримінальна палата, що виступає як суд присяжних, або велика кримінальна палата.

Суд присяжних складається з трьох професійних суддів і двох шефенів (так у ФРН називають присяжних засідателів, які беруть участь у розгляді справи і разом з професійними суддями ухвалю

ють рішення з питання про вину або невинність підсудного і призначення міри покарання). Кандидатами в шефени обирають з числа громадян, які досягли 30 років і не мають обмежень — судимості, фізичних або психічних вад, посадових обов'язків та ін. Суд присяжних скликається, якщо потрібно розглянути кримінальну справу зі звинувачення в умисному вбивстві або інших злочинах, пов'язаних зі створенням небезпеки для життя людей (підпали, вибухи, спроби викрадення літаків, пограбування і здирство за обтяжливих обставин та ін.).

Велика палата з кримінальних справ у складі трьох суддів і двох шефенів розглядає більшість справ про злочинні посягання, що належать до компетенції судів землі, а також апеляційні скарги на вироки, винесені судом шефенів у дільничному суді. Для розгляду апеляційних скарг на вироки, винесені дільничними суддями одноособово, в складі суду землі створюється мала палата з кримінальних справ, яка складається з головуючого — члена суду землі і двох шефенів.

Дільничні суди (їх кількість послідовно скорочувалася і до 1990 р. становила 550 у ФРН і 7 — у Західному Берліні) — це низова ланка системи загальних судів. Вони можуть складатися з одного або кількох дільничних суддів (у деяких дільничних судах їх кількість перевищує 30). Якщо в дільничному суді тільки один суддя, то з числа суддів землі призначається його постійний заступник.

Цивільні справи розглядаються в дільничних судах тільки одноособово суддею. Дільничному судді підсудні майнові спори на суму до 3000 марок, а також, незалежно від суми позову, спори про оренду житла та інших приміщень, спори між клієнтами і власниками готелів, пасажирами і водіями транспортних засобів, туристами і бюро подорожей і т. ін. У дільничних судах виділяється один або кілька суддів, які спеціалізуються на розгляді всього комплексу шлюбно-сімейних справ, у тому числі про розлучення, виплату коштів на утримання дітей тощо.

Кримінальні справи в дільничному суді можуть розглядатися або суддею одноособово, або судом шефенів. Одноособово дільничний суддя розглядає справи, порушені в порядку приватного звинувачення, а також про злочинні діяння, що належать до категорії проступків, і, на пропозицію прокурора, справи про деякі злочини, щодо яких не очікується виголошення суворішого вироку, ніж за проступки, тобто не більше ніж один рік позбавлення волі.

За погодженням з обвинуваченим дільничний суддя може винести вирок через "наказ про покарання", що видається без судового розгляду, за матеріалами, поданими прокуратурою або поліцією. Однак у цьому разі не може бути призначене покарання, пов'язане з позбавленням волі. "Наказ про покарання" виконується лише тоді, якщо протягом тижня засуджений не зажадає його скасування і проведення судового розгляду.

Суд шефенів при дільничних судах засідає в складі дільничного судді і двох шефенів, які створюють єдину колегію. Шефенів залучають до виконання обов'язків за списками кандидатів, що складаються за порадою общини з числа громадян, які проживають у ній. Суди шефенів мають право розглядати кримінальні справи про злочини, не віднесені до виняткової компетенції судів землі або вищих судів землі, але за умови, що винесене ними покарання не перевищує трьох років позбавлення волі. Якщо подана на розгляд суду шефенів справа вирізняється складністю або великим обсягом, то за клопотанням прокурора створюється розширений склад суду шефенів: два професійних судді і два шефени. Такий самий склад суду шефенів потрібний для розгляду справи, переданої на повторний розгляд з вищого суду.

До системи загальних судів як самостійні підрозділи включені суди у справах неповнолітніх. Вони розглядають справи про правопорушення, в яких звинувачуються неповнолітні віком від 14 до 18 років, а також молодь віком до 21 року, якщо суд у справах неповнолітніх визнає, що їх поведінка має "підлітковий характер". У цих же судах, як і в загальних судах, можуть розглядатися справи про порушення дорослими інтересів неповнолітніх або справи, коли потрібно допитати неповнолітніх як свідків. До таких судових установ належать: у судах землі — палати у справах неповнолітніх (у складі трьох професійних суддів і двох шефенів); у дільничних судах — суд шефенів у справах неповнолітніх (у складі професійного судді і двох шефенів) і суддя у справах неповнолітніх. Шефе-нами у справах неповнолітніх призначаються особи, які мають досвід роботи з молоддю (як правило, один з них — жінка).

Система адміністративної юстиції в ФРН створена для розгляду скарг фізичних і юридичних осіб на дії та акти органів державного управління, а також спорів між органами місцевого самоврядування, якщо ці скарги і спори не належать до компетенції інших

судів. Питання діяльності адміністративних суддів відображені в положенні про адміністративні суди. Цей акт, ґрунтуючись на конституційно-правових засадах, регулює найважливіші питання судоустрою і судочинства. Доповнюють його Закон про судоустрій і Цивільно-процесуальний кодекс. Звернутися зі скаргою до органів адміністративної юстиції, як правило, можна після того, як був заявлений протест до органу управління або посадовій особі, на дії яких подається скарга, а потім було подано скаргу до вищого для них органу управління, яка залишилася незадоволеною. Очолює цю систему Верховний адміністративний суд, розташований у Берліні. У його структурі є 12 сенатів у складі 5 професійних суддів кожен. Вони розглядають в основному касаційні скарги на рішення адміністративних судів нижчої інстанції. У такому ж складі сенати Верховного адміністративного суду розглядають, як перша і остання інстанція, порівняно невелику кількість справ, віднесених до виняткової компетенції цього суду, а саме: за спорами неконституційного характеру між землями або між землями і федерацією, за зверненням федерального уряду з вимогою визнати неконституційною діяльність того або іншого об'єднання осіб, а також за деякими видами позовів проти федеральних органів.

Якщо Верховний адміністративний суд вважає конфлікт конституційно-правовим, він передає цю справу для вирішення до Федерального конституційного суду.

В усіх землях ФРН створено по одному вищому адміністративному суду, в тому числі спільний для двох земель — Нижньої Саксонії і Шлезвіг-Гольштейну. До їх компетенції входить розгляд апеляційних, а за деяких умов — і касаційних скарг на рішення і ухвали адміністративних судів, а також, у виняткових випадках, найважливіших справ у першій інстанції. Адміністративні суди нижньої ланки в складі 3 професійних суддів і 2 "почесних суддів" розглядають у першій інстанції переважну кількість справ, віднесених до компетенції органів адміністративної юстиції. За постановою адміністративних судів може бути скасований оскаржений акт органу державного управління або відновлені права окремих громадян чи установ, порушені діями посадових осіб.

У судовій системі Німеччини важливе місце як самостійна система судів займають суди з трудових справ. Система судів з трудових спорів у Німеччині має порівняно тривалу історію і протягом свого розвитку зазнала істотних організаційних і функціональних змін. Розгляд спорів роботодавців і працівників не в звичайних (цивільних) судах, а в спеціальних установах — це давня юридична традиція, що виникла в цехових судах середньовіччя. Розвитку спеціальної системи судів з трудових спорів поклав початок Закон про промислові суди 1890 р. У промислових судах, створених на місцях згідно із зазначеним законом, засідали два професійні судді і чотири представники — по два від роботодавців і працівників. Принцип паритетної участі обох сторін трудових відносин при вирішенні трудових спорів під головуванням нейтрального державного професійного судді і нині залишається характерною ознакою системи подібних судів. Цілковите організаційне відокремлення системи судів з трудових спорах відбулося на основі Закону про суди з трудових спорів від 3 вересня 1953 р., який у редакції від 2 липня 1979 р. до цього часу слугує правовою основою їх організації та судочинства.

Функції судових органів полягають у тому, щоб у результаті визначення, тлумачення і застосування правових норм, які відповідають цьому випадку, і на основі обов'язкового для сторін рішення припинити спір, якщо сторони не змогли самі дійти згоди.

Суди з трудових спорів покликані розглядати спори між наймачами та індивідуальними працівниками з питань оплати праці, надання відпусток, звільнення, а також конфлікти між профспілками й об'єднаннями підприємців, у тому числі про правомірність страйку або закриття підприємства та інші питання.

Згідно з § 2 Закону про суди з трудових спорів Німеччини суди з трудових спорів компетентні виголошувати вирок за цивільними правовими спорами між сторонами тарифної угоди або між ними і третьою стороною через зміст тарифного договору, або про існування чи відсутність такого, а також через недозволені дії, якщо йдеться про заходи з метою боротьби за роботу чи про питання свободи об'єднання; за цивільними спорами між роботодавцями і працівниками з питань трудових відносин (про існування або відсутність та

ких), про заборонені дії в зв'язку з трудовими відносинами; за цивільними спорами між працівниками (або їх близькими родичами) і роботодавцями про претензії, вимоги, що є в безпосередньому економічному і правовому зв'язку з трудовою угодою.

Компетентність судів з трудових спорів у веденні справ (§ 2а Закону про суди з трудових спорів Німеччини) полягає, зокрема, в розгляді справ щодо Закону про підприємства (якщо не вказано компетентність іншого суду), Закону про право голосу, а також Закону про Європейські ради щодо підприємництва.

Процедура вирішення трудового спору з приводу інтересів називається третейським розглядом. На відміну від судочинства вона спрямована не на прийняття обов'язкового для сторін рішення, а на зближення позицій сторін і вироблення взаємоприйнятного компромісу. Вирішення спорів з приводу інтересів належить до компетенції позасудових органів, серед яких на практиці особливу роль відіграють тарифні третейські комісії та погоджувальні комісії на підприємствах. Функція третейських органів обмежена тим, що вони повинні допомагати сторонам у спорі знайти примирення інтересів. Лише в певних випадках (наприклад, при вирішенні суперечок з приводу інтересів на основі законодавства про статут і в рамках погоджувальних комісій) і якщо сторони не дійшли згоди третейський орган має право вирішити конфлікт, приймаючи обов'язкове для сторін рішення. Судочинство і третейський розгляд відокремлені не лише функціонально, а й організаційно. Державні суди з трудових спорів обмежуються розглядом індивідуальних і колективних спорів щодо прав.

Система судів з трудових спорів, як і більшість інших напрямів судової системи Німеччини, має триступеневу структуру. Вона складається з судів з трудових спорів, судів земель і Верховного суду з трудових спорів. Справи в судах з трудових спорів першої (нижньої) і другої (земельної) інстанції розглядаються одним професійним і двома громадськими суддями. Палати федерального суду складаються з трьох професійних і двох громадських суддів.

Громадські (непрофесійні) судді призначаються на чотирирічний термін на паритетних засадах з числа роботодавців і працівників (особи, вік яких перевищує 25 років) зі списків, поданих відповідними організаціями (профспілками і об'єднаннями підприємців).

Інший напрям судової системи Німеччини представлений системою судів із соціальних питань, що створена для розгляду конфліктів, пов'язаних із соціальним страхуванням, виплатою допомоги безробітним і тим, хто "повернувся на батьківщину", поданням безоплатної і пільгової медичної допомоги тощо. Систему цих судів очолює Федеральний суд із соціальних питань, що розміщується, як і Верховний суд з трудових справ, у м. Касселі. Він складається з 12 сенатів, в яких розглядаються касаційні скарги на рішення судів нижчого рівня. У кожній із земель ФРН діє суд землі з соціальних питань (апеляційна інстанція), а на території всієї країни є 48 судів із соціальних питань, що розглядають у першій інстанції всі спори, які належать до компетенції цієї системи судів.

У Федеральному суді з соціальних питань і у відповідних судах землі справи розглядаються в колегіях, що складаються з трьох професійних і двох "почесних суддів", а в судах нижчої інстанції — в колегіях у складі одного професійного і двох "почесних" суддів. Склад "почесних" суддів формується на паритетних засадах: по одному представнику від кожної зі сторін, що беруть участь у конфлікті (від застрахованих працівників або безробітних і від підприємців, від лікарняних кас і від лікарів, що обслуговують хворих за кошти цих кас, і т. ін.).

Система фінансових судів створена здебільшого для розгляду спорів, пов'язаних зі сплатою податків і митних зборів. Вона включає Верховний фінансовий суд у Мюнхені і 15 фінансових судів, по одному або два в кожній землі. У Верховному фінансовому суді створено вісім сенатів, де в колегіях, що складаються з п'яти професійних суддів, розглядаються касаційні скарги на рішення фінансових судів виключно з питань права і лише тоді, якщо спір йде про суми, які перевищують 10000 марок. У фінансових судах, що є судами першої інстанції, але за рангом відповідають вищим судам землі, справи розглядаються в колегіях у складі трьох професійних суддів і двох "почесних суддів".

Перелічені п'ять вищих судових органів, що очолюють окремі напрями судової системи, є самостійними і незалежними одне від

одного. У разі протиріч між їх позиціями з якихось істотних правових питань скликається Загальний сенат вищих федеральних судів, який і виносить рішення, обов'язкове для судів усіх систем, забезпечуючи тим самим єдність судової практики.

Як самостійні судові установи, функціонують також деякі спеціалізовані суди, в тому числі загальнофедерального рівня. Це, зокрема, Федеральний дисциплінарний суд і дисциплінарні суди земель, що розглядають справи, пов'язані з дисциплінарною відповідальністю державних службовців, Федеральний патентний суд, а також військові суди.

Особливе місце серед вищих державних і судових установ Німеччини посідає заснований у 1951 р. Федеральний Конституційний суд. До повноважень цього суду належить можливість скасування через суперечність Конституції законів, прийнятих парламентом ФРН і владою земель, будь-яких постанов уряду та інших органів управління, а також з тих самих причин — рішень будь-яких судових інстанцій, у тому числі вищих федеральних судів. Федеральний Конституційний суд має право визнавати неконституційною діяльність різних організацій і об'єднань громадян. Однією з його важливих функцій є розгляд скарг общин і окремих громадян на порушення органами влади їх основних конституційних прав.

У більшості земель, що входять до складу ФРН, є свої конституційні суди, компетенція яких обмежена тлумаченням положень конституції землі і розглядом скарг на порушення закріплених у ній прав, при цьому рішення цих судів не підлягають оскарженню. Отже, Федеральний Конституційний суд і конституційні суди земель не утворюють єдиної судової системи.

Прокуратура Німеччини була створена в 1818 р. і проголошена таким органом, який повинен неупереджено здійснювати правоохоронні функції. Діяльність прокуратури регулюється федеральним Законом про судоустрій, Кримінально-процесуальним кодексом, положенням про організаційну структуру прокуратури і правилами внутрішнього розпорядку прокуратури.

У системі поділу влади прокуратура є адміністративним відомством у системі виконавчої влади. При цьому організаційно органи прокуратури належать до судової системи: в кожному суді загальної підсудності є відповідна прокуратура.

При Верховному федеральному суді функції прокуратури здійснюють генеральний федеральний прокурор і підпорядковані йому федеральні прокурори (всі вони діють під загальним керівництвом міністра юстиції ФРН). Генеральний федеральний прокурор призначається президентом ФРН за згодою Бундесрату. Федеральний міністр юстиції здійснює службові наглядові функції відносно федерального генерального прокурора і федеральних прокурорів, які працюють при ньому. Федеральний генеральний прокурор не має права давати вказівки прокурорам земель.

При вищих судах землі, судах землі і дільничних судах діють відповідні прокурори, загальне керівництво якими, в свою чергу, здійснює міністр юстиції кожної з земель; відповідно земельне управління юстиції здійснює нагляд за органами прокуратури тієї землі, на якій вони територіально розташовані. При цьому прокуратури при земельних судах підпорядковуються генеральним прокурорам прокуратури при Вищому земельному суді. Повноваження дільничних прокурорів (це їх офіційна назва) обмежені — вони можуть виступати тільки в дільничних судах. Посадові особи прокуратури зобов'язані керуватися законними вказівками прокурорів вищої інстанції.

Основне завдання прокуратури в Німеччині — здійснення кримінального переслідування. Прокуратура є органом, який правомочний і зобов'язаний починати кримінальне переслідування, ухвалювати рішення про його завершення, з'ясовувати обставини справи, збирати докази. Прокуратура вирішує, чи вистачає у кожному конкретному випадку підстав для порушення кримінальної справи. Тільки прокурор може ухвалювати рішення про завершення розслідування шляхом пред'явлення публічного обвинувачення або припинення справи.

Кримінальне судочинство відкривається на основі пред'явленого прокурором обвинувачення. Прокурор бере участь у судочинстві, не будучи при цьому стороною процесу. Його участь полягає у тому, щоб "бути об'єктивним". З іншого боку, прокурор не може відкликати обвинувальний акт, якщо суд прийняв справу до свого

виробництва (до початку відкриття головного судового розгляду). При винесенні рішення суд не бере до уваги оцінку прокурором обставин справи і запропоновану ним міру покарання.

У касаційному судочинстві участь прокурора полягає в контролі за тим, щоб винесене судом рішення відповідало закону. Прокурор може, якщо вважатиме за необхідне, внести протест на користь осудженого судом першої інстанції. Крім того, будь-який внесений прокуратурою протест може вплинути на рішення, змінивши покарання, що опротестовується, на користь винного або скасувавши винесений раніше вирок.

У Ввідному законі до Закону про судоустрій міститься положення, згідно з яким земельне законодавство може розширити компетенцію прокурора. Так, у ряді земель до компетенції прокуратури належить розв'язання окремих питань цивільного права. Прокурор правомочний порушувати справу про визнання шлюбу недійсним, клопотати перед судом про визнання особи недієздатною, порушувати справу з метою встановлення факту смерті особи, яка вважалася такою, що безвісти пропала.

Кримінальні злочини розслідує поліція, що підпорядкована федеральній владі або міністру внутрішніх справ відповідної землі. Формально Конституцією 1949 р. право видання законодавства про поліцію й управління нею було закріплено за землями. Проте федерація наділялася правом створювати "...органи охорони кордонів федерації, центральні органи поліцейської розвідки та інформації..." (ч. 1 ст. 87 Конституції ФРН).

Поліція ФРН працює в складі міністерства внутрішніх справ, компетенція якого значно ширша, ніж у МВС інших країн. Фактично МВС ФРН контролює всі основні сфери внутрішнього життя країни. "Структура Федерального Міністерства внутрішніх справ ФРН включає: центральний відділ, що виконує організаційно-штабні функції і функції взаємодії; відділ, який регулює основні питання внутрішньої політики; відділ, що здійснює контроль за дотриманням Конституції, державного права і управління; відділ, що регулює структуру управ

ління, комунальне господарство, статистику, державну звітність і облік; відділ, який займається справами біженців, вигнанців, потерпілих від воєн і справами культури; відділ, що займається внутрішньою безпекою держави; відділ, що займається питаннями роботи засобів масової інформації, спортивних організацій; відділ цивільної оборони, захисту від катастроф, попередження нещасних випадків; відділ, який розробляє і реалізує норми, що регулюють правове становище державних службовців та інші особливості державної служби; поліція".

Федеральна кримінальна поліція як спільна служба федерації і земель створена в 1951 р. для боротьби з кримінальною злочинністю на території федерації. Ця установа наділена не лише функціями координації діяльності поліції земель, а й безпосередніми виконавчими функціями. Вона може сама здійснювати кримінальне переслідування на прохання земельної влади або за розпорядженням федерального міністра внутрішніх справ, при цьому Федеральна кримінальна поліція є центром інформації та зв'язку між усіма поліцейськими службами Німеччини із запобігання злочинам.

До обов'язків Федеральної кримінальної поліції як центральної служби належить таке: збирання й аналіз інформації; централізація служби із встановлення особи злочинця і судово-медичної експертизи; централізація служби з управління об'єднаною електронною мережею передачі поліцейських даних, яка поділяється на федеральну і земельну; координація органів судової медицини; статистика й аналіз злочинів; надання підтримки поліції земель у роботі із запобігання злочинам; нагляд за дотриманням законів і науково-дослідна робота в галузі кримінології.

До основної сфери діяльності Федеральної кримінальної поліції належить боротьба зі злочинами, пов'язаними з наркотиками, фаль-шивомонетництвом, з використанням зброї і вибухівки; злочинами, що мають політичне забарвлення, та ін. Допоміжну сферу діяльності (на прохання або за наказом) становить розслідування злочинів, за які передбачається смертна кара; злочинів проти власності; економічних злочинів; а також запобігання терористичній діяльності.

Найважливішою ланкою федеральної поліції є Федеральна прикордонна поліція, підпорядкована безпосередньо федеральному

МВС. її основне завдання — контролювання державного кордону, боротьба з організованою злочинністю, нелегальною імміграцією, контрабандою наркотиків, охорона найважливіших установ, розслідування правопорушень у сфері екології, підтримка громадської безпеки на залізничному й авіаційному транспорті.

Поліцейські функції федерації посилилися внаслідок створення в 1957 р. у землях так званої поліції готовності. Поліція готовності створена відповідно до ст. 91 Конституції, яка передбачає, що у разі небезпеки, загрози існуванню або вільному демократичному устрою союзу чи якоїсь землі федеральний уряд може підпорядковувати своїм безпосереднім вказівкам поліцейські сили однієї або кількох земель. Поліція готовності — добре озброєні моторизовані частини (в кількості до 30 тис. чоловік від кожної землі), що підпорядковані урядові ФРН. Вони використовуються передусім для боротьби із "саботажем і безладдям", для "підтримки внутрішньої безпеки і порядку".

За обсягом виконуваних повноважень поліція земель поділяється на державну (земельну), окружну, повітову і міську (муніципальну). Вся поліція землі підпорядкована міністерству внутрішніх справ, за винятком міської поліції, яка перебуває у віданні органів міського самоврядування і фінансується з міського бюджету. Як правило, до структури поліції в усіх федеральних землях входять: патрульна служба, обов'язком якої є запобігання і припинення правопорушень, розслідування дрібних злочинів, порушень правопорядку, регулювання вуличного руху, переслідування порушників дорожнього руху, а також видача дозволів на право займатися окремими видами діяльності; кримінальна поліція землі, до обов'язків якої належать розслідування злочинів, підвищення кваліфікації і спеціальне тренування особового складу, координація дій у разі міжнародного розслідування; воднотранспортна поліція; спецзагони; поліцейська школа; поліцейський коледж з підготовки управлінських кадрів. Основними завданнями поліції землі є запобігання злочинам (у співпраці з Федеральною кримінальною поліцією) і забезпечення безпеки дорожнього руху. До обов'язків також належать підтримка внутріш

нього порядку під час багатолюдних демонстрацій, дії під час стихійного лиха, безладу, а також захист свободи і демократії на федеральному і земельному рівнях.

Отже, організаційно-функціональна будова поліції, прокуратури і судової системи Німеччини як складових системи правоохоронних органів відображає федеральний характер державного устрою країни.

Захист обвинувачених за кримінальними справами, а також інтересів сторін за іншими категоріями справ здійснюють адвокати. Адвокатура у Німеччині є незалежною організацією в системі правосуддя, а адвокати — практично вільними підприємцями. Основний нормативний акт, який закріплює правовий статус адвокатури у Німеччині, — Федеральне положення про адвокатуру 1959 р., що діє з незначними змінами й сьогодні. Професія адвоката в Німеччині невіддільна від професії судді, прокурора, нотаріуса, вона є елементом єдиної системи правосуддя.

У Німеччині займатися адвокатською діяльністю може лише особа, яка згідно з Законом про суддів визнається здатною до виконання суддівських обов'язків. Щоб бути допущеним до адвокатської діяльності, випускник юридичного факультету університету повинен протягом трьох-чотирьох років пройти стажування у судах, у прокурорів та адвокатів, скласти серію іспитів перед комісією при вищому суді землі і тільки після цього отримати відповідний дозвіл від відомства юстиції тієї землі, при суді якої він збирається практикувати. Разом з дозволом управління юстиції видає адвокату посвідчення на виконання адвокатських функцій у конкретному суді. Однак з урахуванням "особливостей місцевих умов" та "інтересів правосуддя" управління юстиції, вислухавши думку правління палати адвокатів, може дозволити адвокату займатися одночасно адвокатською діяльністю в іншому аналогічному суді. Адвокату, який отримав допуск до роботи у Верховному суді землі, забороняється одночасно практикувати в іншому суді. Деякі особливості має допуск до адвокатської діяльності у Верховному федеральному суді. До цієї діяльності можуть бути допущені тільки особи, яких обрав комітет з виборів адвокатів при цьому суді.

У ФРН кожен адвокат зобов'язаний відкрити своє бюро при тому певному вищому суді землі чи суді землі, в якому він допущений до адвокатської практики. Адвокати, які діють в окрузі того

або іншого вищого суду землі, створюють одну (а якщо їх більше 500, то дві) палату адвокатів. Особливу колегію створюють адвокати, які допущені до ведення справ у Верховному федеральному суді (за рішенням міністра юстиції ФРН після суворого відбору спеціальною комісією). Окрім зазначених органів самоврядування адвокатів Німеччини існує також Федеральна палата адвокатів як об'єднання всіх адвокатських палат Німеччини.

Адвокатура Німеччини характеризується досить розгалуженою організаційною будовою.

Відповідно до закону місцева і федеральна палата адвокатів є корпорацією публічного права, тобто є автономною громадською організацією. Державний контроль за діяльністю місцевої палати адвокатів здійснює управління юстиції землі. За діяльністю Федеральної палати державний контроль здійснює федеральний міністр юстиції. Функції контролю обмежуються перевірками дотримання закону та статуту палати, а також виконання завдань, що покладені на конкретну палату.

Федеральний закон про адвокатуру регулює в окремому розділі права та обов'язки адвоката. Так, відповідно до § 43 цього акта, "адвокат зобов'язаний сумлінно виконувати свої професійні обов'язки, бути гідним пошани та довіри, яких потребує становище адвоката".

Адвокат зобов'язаний взяти на себе представництво сторони у цивільному процесі, якщо він призначений на підставі норм Цивільно-процесуального кодексу і Закону про суди з трудових спорів або на основі інших законоположень про захист, що тимчасово не оплачується. Такий само обов'язковий характер має захист за кримінальними справами, якщо адвокат призначений захисником на основі норм Кримінально-процесуального кодексу, Закону про порушення суспільного порядку або Закону про подання міжнародної правової допомоги.

Адвокат може надавати обвинуваченому свої послуги на будь-якій стадії процесу як на попередньому слідстві та дізнанні, так і під час судового розгляду справи.

Дисциплінарне провадження проти адвокатів здійснюється судом честі, який створюється при кожній палаті адвокатів. Він складається з президента, кількох керівних осіб і членів, які призначаються з числа адвокатів управлінням юстиції строком на чотири

роки (після попереднього узгодження з правлінням палати адвокатів). Члени суду честі протягом своєї діяльності мають статус професійних суддів, хоча на цій посаді вони працюють на громадських засадах і не можуть бути одночасно членами правління палати адвокатів або займатися при ній адвокатською діяльністю. Контроль за судом честі здійснює управління юстиції землі.

Суд честі виносить свої рішення у складі трьох суддів. При Верховному суді землі створюється Верховний суд честі, який може діяти як на території однієї землі, так і на території кількох земель.

До адвокатів, які провинилися, суд честі може застосовувати такі дисциплінарні заходи впливу: попередження, догана, штраф у розмірі 50000 євро, заборона працювати на термін від одного до п'яти років, виключення з адвокатури, причому одночасно можуть бути застосовані догана та грошовий штраф.

9.2. Структура і форми діяльності

правоохоронних органів Франції

Правоохоронні органи Франції, незважаючи на чимало подібних ознак з правоохоронним

 

 ...  12



Обратная связь

По любым вопросам и предложениям

Имя и фамилия*

Е-меил

Сообщение*

↑ наверх