ВСТУП - ПРИНЦИПИ І МЕТОДИ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ - Книжный рай
ПРИНЦИПИ І МЕТОДИ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ

ВСТУП

Проголошення Україною після відновлення незалежності побудови демократичної, соціальної, правової держави породило потребу цілеспрямованої трансформації як суспільства, так і управління ним з урахуванням його нових якостей.

Проте реалізація напрацьованих системних реформ зіткнулася з величезними труднощами. В першу чергу це стосується реформ публічної влади. Незважаючи на певні кроки в цьому напрямі, в Україні досі існує неефективна за сьогоднішніх умов система управління, складовою якої є місцеве самоврядування. Саме на його рівні нагромадилась критична маса нерозв'язаних проблем, що перешкоджає становленню громадянського суспільства, адже сучасна демократична, соціальна та правова держава немислима без розвиненого інституту місцевого самоврядування. У зв'язку з цим Україна повинна, забезпечуючи правове регулювання інтеграційного процесу до Європейського співтовариства, переймати позитивний досвід управлінської діяльності, трансформуючи власні принципи та методи здійснення демократії на місцевому рівні. Тому зрозумілою є увага, яка приділяється інститутам місцевого самоврядування в положеннях Концепції адміністративно-правової реформи в Україні.

Багатоманітність факторів історичного, політико-правового, соціально-економічного, географічного, культурологічного характеру безпосереднього та опосередкованого впливу, що зумовлюють природу місцевого самоврядування, сприяє утвердженню думки про те, що місцеве самоврядування є одним з найсуперечливіших політико-правових та соціально-економічних явищ. Як суспільна реальність, місцеве самоврядування стало об'єктом ряду галузей знань, які останнім часом інтенсивно формуються в самостійні науки.

Серед проблем науки державного управління проблематика місцевого самоврядування є однією з найскладніших, а відтак таких, що потребують особливого розгляду. Це пов'язано з низкою обставин, першочерговою з яких є те, що, з одного боку, Конституція України закріплює місцеве самоврядування як одну із засад конституційного ладу, самостійну форму волевиявлення народу, а з іншого — прийняття нового законодавства про місцеве самоврядування та його реалізація на практиці гальмуються нестачею спеціальних знань щодо форм та методів здійснення публічної влади на місцевому рівні.

Крім того, частина принципів і методів діяльності, успадкована органами місцевого самоврядування від системи рад, не відповідає

сучасній парадигмі управління, є неефективною в сьогоднішніх умовах і не сприяє вирішенню завдань, що стоять перед Україною.

Тому є актуальними пошуки такої організації системи органів місцевого самоврядування, принципів і методів їх діяльності, які, враховуючи українські самоврядні традиції, історичні особливості територіального розвитку та світовий досвід, забезпечили б європейські стандарти надаваних органами місцевого самоврядування послуг і розвиток людини як особистості.

Таким чином, оскільки кількість надаваних органами самоврядування управлінських та громадських послуг з часом збільшується, зростають вимоги до якості їх надання, з'являються альтернативні джерела надання громадських послуг (конкуренція), від органів місцевого самоврядування вимагається не тільки відкритість, прогнозування і врахування змін зовнішнього середовища, забезпечення зворотного зв'язку зі споживачами послуг, а й націленість на інновацію, пошук нових організаційно-функціональних принципів і методів діяльності.

Усе це актуалізує необхідність дослідження проблем діяльності органів місцевого самоврядування, осмислення тенденцій розвитку місцевого самоврядування з урахуванням сучасної парадигми управління, в основі якої лежить нова управлінська культура, спрямована на спо-живача-громадянина, та оптимальне, з точки зору отримання кінцевого результату, задоволення його потреб та інтересів, співвідношення: централізації — децентралізації, політичного — адміністративного управління, муніципального управління — менеджменту.

У цьому зв'язку вивчення принципів і методів діяльності органів місцевого самоврядування в контексті проблем становлення і перспективного розвитку місцевого самоврядування в Україні є актуальним.

Актуальність їх дослідження зумовлюється також практичною відсутністю робіт, в яких би цілісно й комплексно аналізувалися принципи та методи діяльності органів місцевого самоврядування в Україні, необхідністю подолати наявну суперечність між потребою застосування нових принципів і методів у діяльності органів місцевого самоврядування, що відповідали б сьогоднішнім реаліям, та відсутністю теоретико-методологічного і науково-прикладного їх обґрунтування.

В основу пропонованої праці покладена концептуальна ідея про те, що задоволення проблем конкретної людини, забезпечення її розвитку як особистості має здійснюватися через повноту послуг органів місцевого самоврядування, причому наближеними до громадян мають бути не тільки надавані послуги, а й організатори (принцип суб-сидіарності). У зв'язку з цим коректно говорити про систему органів

місцевого самоврядування. Громадяни формують органи, співпрацюють з ними, впливають на них, оцінюючи ефективність їх діяльності. Ці органи є суб'єктами місцевого самоврядування — автономної частини цілісної системи державного управління, що функціонує і розвивається разом з іншими складовими останнього, відповідно до ієрархії соціально-культурних цінностей, культивованих в якісно різних територіально-локалізованих спільнотах.

Цей процес зумовлений як закономірностями еволюції суспільства, так і розвитком теорії та практики місцевого самоврядування.

Управління наданням усієї повноти послуг для задоволення потреб кожного громадянина розглядається як логічна, обґрунтована, взаємопов'язана, інтегрована система, на яку впливають політичні, економічні, соціальні, культурні, психологічні та ін. чинники. Вона має свій зміст, функції, структуру, принципи і методи здійснення. її життєздатність визначається поєднанням елементів жорсткості — надійності збереження на противагу різним руйнівним впливам та гнучкості — здатності до новації.

При проведенні досліджень автор виходив з того, що за умов демократизації суспільних відносин і ресурсного обмеження розвитку як людини, так і територіально локалізованих спільнот; зростання кількості параметрів, за якими оцінюється ефективність управління таким розвитком; необхідності зміни розуміння завдань місцевої влади відповідно як до трансформаційного періоду, так і до стратегії на євроінтеграцію; впровадження у практику діяльності органів місцевого самоврядування сучасних науково-обґрунтованих принципів і методів діяльності, а відтак управлінських моделей і технологій забезпечить керованість суспільними процесами у напрямі досягнення соціально визначеного результату і є засобом реального впливу на здійснення (реалізацію) муніципальної політики.

Відповідно до цього ставилася і мета: науково-теоретичне обґрунтування методологічних підходів до визначення ролі та принципів, форм і методів діяльності органів місцевого самоврядування; науково-прикладних засад, моделей застосування принципів і методів діяльності органами місцевого самоврядування на сучасному етапі державотворення в Україні; основних завдань розвитку діяльності органів місцевого самоврядування в контексті інтеграції до Європейського співтовариства.

Наскільки це вдалося — судити читачам. Але якщо навіть мета виявиться не повністю досягнутою, а пропонована робота спонукає до роздумів чи породить дискусії, автор вважатиме свою працю немарною.

 

 ... 3



Обратная связь

По любым вопросам и предложениям

Имя и фамилия*

Е-меил

Сообщение*

↑ наверх