ВИСНОВКИ - ПРИНЦИПИ І МЕТОДИ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ - Книжный рай
ПРИНЦИПИ І МЕТОДИ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ

ВИСНОВКИ

У доробку наведено розв'язання актуальної наукової проблеми науково-теоретичного обґрунтування методологічних підходів до визначення ролі, принципів і методів (у першу чергу організаційно-функціональних) діяльності органів місцевого самоврядування та здійснено розробку науково-прикладних підходів, моделей застосування ними організаційно-функціональних принципів і методів діяльності в сучасних умовах у контексті інтеграції до Європейського співтовариства, які забезпечують практичне використання отриманих наукових результатів. На основі здійсненого дослідження можна зробити такі основні висновки та сформулювати пропозиції:

1. Утвердження демократії в країнах Західної Європи, США, Канади, демократичні перетвореннях у країнах Східної Європи — учасницях колишнього Варшавського договору стали наслідком пошуку ефективного управління суспільством. Суперечність між державою і громадянином було вирішено на його користь. Відповідно людина, ставши в центрі політики, почала оцінювати діяльність органів управління (насамперед муніципальних) через призму якості пропонованих ними послуг. Процеси децентралізації, впровадження принципу субсидіарності, конкурентне середовище, підвищення рівня вимог людини до різноманітності та якості отримуваних нею послуг, збільшення її впливу на владу зумовили пошук нових моделей побудови та організації діяльності муніципальних інститутів, у тому числі з використанням інформаційних технологій та технологій зв'язку. Зміни в суспільних відносинах позначились на методах і формах управління соціально-територіальними системами. Зокрема, управління містами еволюціонувало від простого, детермінованого, переважно авторитарної і прямої дії до складного, структурованого, з впровадженням у ряді випадків окремих елементів державного управління, вдосконаленням факторів демократизації, колегіальності, колективності, самоорганізації і самоврядування. Причому якщо велика частина проблем, що виникають у малих і середніх містах, успішно розв'язується стандартними методами, то складні проблеми, переважаючи у великих містах, потребують концептуально іншого підходу, орієнтованого насамперед на розв'язання слабо-структурованих і неструктурованих проблем. У зв'язку з цим зміщуються акценти з управління процесами (функціонування) на управлін

ня структурою (розвитком) міста, що є принциповою методологічною посилкою у розв'язанні проблем, оскільки управлінню розвитком більше відповідає програмно-ситуаційне і проблемно-орієнтоване управління організаційними структурами матричного типу. Зміна управлінських цінностей порушила проблему диверсифікації принципів та пошуку відповідних методів діяльності органів місцевого самоврядування. Таким чином, виникла потреба створення належного теорети-ко-методологічного та науково-прикладного обґрунтування, особливо організаційно-функціональних принципів та методів, що забезпечило б їх ефективне застосування органами місцевого самоврядування у своїй діяльності для реалізації муніципальної політики.

На основі вивчення вітчизняних та зарубіжних джерел наукової інформації здійснено аналіз та визначено концептуальні підходи до розгляду діяльності органів місцевого самоврядування в перехідний період, зважаючи на динамічність суспільних змін і необхідність відповідного реформування муніципального управління. У процесі теоретичного осмислення розкрито особливості управлінсько-правничих відносин у системі органів місцевого самоврядування як в особливій полісистемній організації. За результатами вивчення встановлено орієнтири реформування муніципального управління. Показано, що в умовах трансформації суспільства і влади органи місцевого самоврядування, вирішуючи завдання як системного, так і за-гальноцивілізаційного переходу, повинні послуговуватися у своїй діяльності новими методами, що відповідають принципам місцевого самоврядування.

На основі аналізу вітчизняної та зарубіжної політико-правової практики досліджено нормативно-правове регулювання діяльності органів місцевого самоврядування та визначено закономірності розвитку елементів системи місцевого самоврядування. Крізь призму науки управління, регіональної економіки, соціології, розміщення продуктивних сил подано розгорнуту характеристику організаційно-правової, територіальної та матеріально-фінансової основ діяльності міських органів місцевого самоврядування. Досліджено зміст і дано оцінку принципів формування та діяльності органів місцевого самоврядування. Розроблено класифікацію цих принципів. З'ясувавши, що в основі функцій органів місцевого самоврядування лежать принципи їх діяльності, сформовано за добраними критеріями класифікацію цих функцій.

Визначено суть методів діяльності органів місцевого самоврядування в контексті науки державного управління і місцевого самоврядування. Окреслено конкретні методи діяльності органів місцевого самоврядування, виходячи з питань, що охоплюються сферою їх компетенції. Аналіз цих методів та аналіз нинішніх політико-правових і соціально-економічних реалій показав необхідність впровадження нових методів управління на місцевому рівні, що потребує нових досліджень, їх апробацій практикою, критичного запозичення досвіду розвинених демократичних країн.

4. Будь-яке дослідження теоретичних основ функціонування тих чи інших об'єктів чи явищ є неповним без аналізу факторів (чинників) їх виникнення і розвитку. Тому виявлено фактори формування принципів і методів діяльності органів місцевого самоврядування, досліджено їх суть та визначено роль, яку вони відіграють у розвитку місцевого самоврядування в Україні. Запропоновано класифікацію факторів. Усі фактори поділено на два блоки: фактори формування органів місцевого самоврядування; фактори формування принципів і методів діяльності органів місцевого самоврядування. Структура факторів у розрізі обох блоків однакова і нараховує такі групи: історичні, політичні, соціально-економічні, соціокультурні, технологічні фактори та ін.

На основі вивчення особливостей прояву історичних факторів у формуванні принципів і методів діяльності органів місцевого самоврядування виділено три періоди:

період виникнення розрізнених самоврядних принципів і методів в управлінні (з найдавніших часів — до впровадження магдебурзького права);

період апробації самоврядних принципів і методів управління в містах (від запровадження магдебурзького права на початку XII ст. — до першої письмової Конституції Пилипа Орлика);

період пошуків ефективних форм реалізації місцевого самоврядування (від Конституції Пилипа Орлика — донині).

Дослідження історичних факторів навело на висновок, що місцеве самоврядування є в межах конкретної території органічною формою самоорганізації населення, яка проявляється на певному етапі розвитку держави.

Оцінено роль сучасних політичних факторів формування органів місцевого самоврядування, принципів і методів їх діяльності як ви

няткову за значенням. Аналіз політичних факторів дав змогу зробити висновок, що в незалежній Україні вони в цілому є сприятливими для розвитку місцевого самоврядування.

На основі узагальнення практики діяльності органів місцевого самоврядування зроблено висновок, що на сьогодні існує низка проблем фінансового, політичного та правового характеру, які стоять на перешкоді реального здійснення органами місцевого самоврядування своїх функцій.

При цьому встановлено, що з розвитком законодавчо-нормативного поля держави зростає стимулююча роль політичних факторів стосовно розвитку місцевого самоврядування, поліпшення діяльності його органів. Виявлено, що одночасно діяльність органів місцевого самоврядування виступає не менш потужним фактором розвитку політичної сфери України.

Установлено, що соціально-економічні фактори детермінують формування структури органів місцевого самоврядування, визначення ними принципів і застосування методів у процесі діяльності. При цьому доведено, що від ефективності діяльності органів самоврядування залежить рівень соціально-економічного розвитку територіальної громади, ступінь задоволеності населення умовами життєдіяльності в її межах, рівень і спосіб життя громадян. Для узгодженого розвитку діяльності самоврядних органів відповідно до соціально-економічних потреб громадян обґрунтовано необхідність запровадження соціально-економічного моніторингу територіальної громади.

При дослідженні інших факторів акцент зроблено на особистісних якостях працівників органу місцевого самоврядування.

5. Соціально-територіальні утворення є відкритими системами, що перебувають під впливом зовнішнього конкурентного середовища. Щоб мінімізувати його впливи чи адаптуватися до них, ці соціально-територіальні організми використовують механізми самоорганізації, самоуправління та самоврядування. В останньому випадку утворюється система органів самоврядування, яка будується так, щоб через функціонування максимально забезпечити потреби людини.

Органи місцевого самоврядування, оскільки в їх утворенні беруть участь і держава, і громада (держава визначає порядок їх формування, а територіальна громада обирає представницькі органи, укомплектовує органи управління), повинні забезпечувати баланс інтересів

обох сторін. Для цього, використовуючи надані повноваження, органи місцевого самоврядування добирають відповідні методи, через які можна як посилити, так і мінімізувати зовнішні впливи.

Таким чином, виконавчі органи є специфічними елементами (сенсорами) соціально-територіальних утворень, через які держава впливає на ці утворення, а утворення — на державу.

Управлінські та громадські послуги, що їх надають органи місцевого самоврядування, змінюються. Цей фактор, а також швидкозмінне середовище, в якому проходить діяльність органів місцевого самоврядування, спонукає їх до пошуку і використання нових принципів і методів, в першу чергу — організаційно-функціональних, які дадуть можливість ефективно залучати для досягнення мети як внутрішні ресурси територіальної громади, так і зовнішнього середовища (регіону, держави, міждержавних організацій), налагоджуючи взаємодію механізмів різних управлінських систем (самоврядної, державної) з механізмами самоорганізації та самоуправління. Основна роль у цьому належить системі органів місцевого самоврядування.

Вивчені й узагальнені підходи до дослідження діяльності органів місцевого самоврядування, які поділено на дослідження проблем діяльності органів територіального самоврядування в рамках зарубіжного досвіду, зокрема вивчення проблем формування нових методів і дотримання найважливіших принципів працівниками органів самоврядування і, відповідно — в межах вітчизняного досвіду. В рамках першого підходу розглядаються два напрями: вивчення методів і принципів діяльності органів місцевого самоврядування з точки зору місця та ролі останнього в політико-правовому та соціально-економічному розвитку окремо взятої держави; дослідження методів і принципів діяльності органів місцевого самоврядування в рамках інститутів місцевого самоврядування в зарубіжних державах з метою виявлення найраціональніших форм та методів роботи, оптимальних адміністративних структур та засобів нормативного регулювання, запровадження яких в Україні сприятиме розвитку демократії та добробуту населення. Використані підходи до вивчення принципів і методів діяльності органів місцевого самоврядування в рамках другого підходу засвідчують, що якість і рівень застосування цих принципів і методів потребують вдосконалення і уточнення. Без цього неможливо забезпечити реальність місцевого самоврядування в Україні.

Динамічна зміна середовища, в якому працюють органи місцевого самоврядування, поява конкуренції (альтернативних надавачів

громадських послуг) вимагає від них не тільки відкритості, прогнозування, врахування змін зовнішнього середовища, забезпечення зворотного зв'язку із споживачами послуг, а й орієнтованості на інновації, пошуку таких нових принципів і методів діяльності, що відповідають змінам у зовнішньому середовищі. Перехід до нової ідеології діяльності органів місцевого самоврядування призводить до зміщення акцентів в управлінні з адміністративних на економічні та соціально-психологічні методи, а електронна організація муніципального управління, яка впроваджується сьогодні, повинна будуватися і функціонувати на принципах, що узгоджуються з постулатами Європейського співтовариства щодо загальних інформаційних служб. Досліджуючи стан розвитку суспільних відносин у сфері інформаційних технологій та їх вплив на розвиток та вдосконалення організаційно-функціональних принципів і методів діяльності органів місцевого самоврядування в Україні, можна зробити висновок, що єдине управління й ієрархічна структура цих виконавчих органів суперечать тяжінню до автономії і децентралізації ефективно автоматизованого робочого місця муніципального службовця. Електронне врядування забезпечує виконання лише тих управлінських дій, які алгоритмізуються. Воно не в змозі замінити висококваліфікованих службовців органів місцевого самоврядування з творчим підходом до пошуку шляхів розв'язання муніципальних проблем.

Зовнішня та внутрішня муніципальна політика безпосередньо зумовлюється здатністю органів місцевого самоврядування організовувати збір та використання інформації. Оскільки органи місцевого самоврядування виступають активними учасниками інформаційних відносин, то на них покладається виконання важливих завдань та функцій у галузі розвитку останніх. Здійснюючи відповідними методами регулюючу діяльність, спрямовану на розвиток інформаційної сфери, що охоплює не тільки телекомунікації, інформаційні системи чи засоби масової інформації, а всю сукупність виробництв і відносин, пов'язаних із створенням, збереженням, обробкою, демонстрацією, передачею інформації в усіх її видах: ділової, розважальної, науково-освітньої, пізнавальної тощо — органи місцевого самоврядування виступають суб'єктами державної інформаційної політики.

8. Розроблені науково-прикладні положення і підходи створюють систему технологій реалізації функцій органами місцевого самоврядування відповідними методами. Завдання вибору методів діяльності

розв'язується як оптимізаційна задача в тримірному просторі — результативність, економічність, ефективність. Розв'язання актуальної з позиції ефективного використання ресурсів проблеми оцінки і вибору методу здійснюється за допомогою експертних оцінок та економі-ко-математичних розрахунків. Запропоновані положення і підходи доповнюють комплекс засобів орієнтації муніципального управління на соціально-визначений кінцевий результат. Застосування запропонованих рекомендацій має враховувати регіональні особливості здійснення місцевого самоврядування та ступінь реалізованості пріоритету функції.

9. Одержані наукові результати можуть бути використані у своїй діяльності органами місцевого самоврядування. Більшість науково-теоретичних і методологічних положень має характер засобів формування відповідної культури муніципальних службовців. Це відповідає стратегії на інтеграцію до Європейського співтовариства і завданням адміністративної реформи в Україні. Спираючись на позитивні результати, отримані під час апробації запропонованих підходів, до здійснення вибраними методами органами місцевого самоврядування відповідних функцій, можна стверджувати, що розроблені науково-прикладні положення можуть лягти в основу типових рекомендацій для українських міст.

10. Подальші дослідження у предметній галузі мають здійснюватися в рамках проведення муніципальних реформ, які наблизять нас до європейських стандартів місцевого самоврядування. Подальше реформування бюджетних відносин, розвиток ресурсного забезпечення діяльності органів місцевого самоврядування та розвиток системи гарантій виконання функцій і повноважень органами місцевого самоврядування потребують подальшого вдосконалення методів діяльності та науково-теоретичного їх обґрунтування.

 

 ...  9



Обратная связь

По любым вопросам и предложениям

Имя и фамилия*

Е-меил

Сообщение*

↑ наверх