Сергій Авраамович Верхратський (1894—1988) (Заблудовський) ІСТОРІЯ МЕДИЦИНИ

МЕДИЦИНА В АЛЕКСАНДРІЇ

Завоювання Александра Македонського супроводилися по­ширенням грецької культури в країнах Близького і Середнього Сходу. Об'єднання еллінської культури з культурою східних країн дуже сприятливо позначалося на розвитку різних галу­зей знання, зокрема медицини. Особливо сприятливі умови для розвитку науки створилися в Єгипті (завойованому в 323 р. до н. е.) за правління Птолемеїв. Науковим центром за них стає новозбудоване в дельті Нілу місто Александрія. Розташоване на перехресті тогочасних світових шляхів, торговельних і куль­турних, воно скоро стає центром, куди почали тягнутися не ли­ше купці різних країн, а й учені. В Александра' вперше в істо­рії людства було зроблено спробу організації та матеріального забезпечення в державному масштабі виконання наукових праць, створено перший у світі державний науково-дослідний інститут.

В Александра за перших Птолемеїв було побудовано Музе- йон (Храм Муз) — своєрідну академію наук з обсерваторією, анатомічним театром, ботанічним садом, звіринцем та бібліоте­кою, в якій поступово було зібрано близько 700 тисяч рукопи­сів. Птолемеї запрошували видатних учених з різних країн, створювали для їхньої роботи сприятливі умови. В Александрії працювало багато відомих на той час учених: геометр Евклід, славнозвісний математик і механік Архімед із Сіракуз, Арі^тадх із Самоса, який перший доводив, що не Сонце обертається на­вколо Землі, а Земля навколо Сонця, географ Ератосфен, який висловлював думку про можливість подорожі навколо Землі, та ін. Грецька медицина в Александр^' дістала свого дальшого розвитку саме в тих галузях, в яки^ вона до того була най- слабша,— в анатомії і фізіології. На жаль, з оригінальних тво­рів учених-медиків тих часів майже нічого не збереглося. Зго­дом жорстокі завойовники знищили їх, і ми знаємо про ці твори лише з переказів пізніших авторів інших країн.

Найвидатнішими вченими-медиками александрійського періо­ду були Герофіл і Еразістрат. За римським ученим Цельсом, в Александрії дозволялося з науковою метою робити розтини трупів скараних на смерть злочинців. Герофілу й Еразістрату і належать перші видатні дослідження на людських трупах. Ге­рофіл (близько 300 р. до н. е.) крім того вивчав анатомію і на живих, засуджених до страти, злочинцях. Таким чином, в його особі ми маємо попередника «лікарів» з фашистських концтабо­рів. Він вивчав мозок людини, описав мозкові оболонки й шлу­ночки. Четвертий шлуночок він вважав вмістищем душі. Одисане ним злиття венозних синусів до наших часів зберігає назву torcular Herophilii. Герофіл описав скловидне тіло, судинну обо­лонку і сітківку ока; дав назву дванадцятипалій кишці. Герофіл переконливо довів, що психіка, інтелект людини залежать лише від мозку, на противагу Арістотелеві, який таким центром визна­вав серце. Герофілу також належить перший опис яєчників і маткових труб, які пізніше докладніше описав італійський уче­ний Фаллопій. Він пов'язував пульс з діяльністю серця, визначав за допомогою водяного годинника його частоту і звертав увагу на зміни пульсу за тих чи інших захворювань.

Еразістрата в історії медицини вважають засновником експе­риментальної фізіології. Він також вивчав мозок і перший по­мітив, що від нього відходять кілька нервових гілок, як і від спинного мозку; одні з них є чутливими, а інші спричинюють скорочення м'язів.. Велика його заслуга в описі анатомії серця. Він розгадав призначення клапанів, дав їм назву, якої ми й те­пер дотримуємося. Механізм діяльності серця для нього зали­шився неясним. Він гадав, що кожна половина серця має різне призначення: права переганяє кров, а ліва — пневму. Активною фазою він вважав, як пізніше й Гален, діастолу, під час якої в шлуночки втягується кров чи пневма, а під час систоли серЦе пасивно спадає. Правильне уявлення про діяльність серця об­грунтував лише Гарвей (XVII ст.). Досліди на живих тваринах показали йому, що в разі ушкодження артерій з них під тиском витікає кров. Еразістрат під впливом давнього уявлення віднос­но того, що через артерії розноситься по тілу пневма, вважав, що з поранених артерій миттю із свистом вилітає пневма, а оскільки природа не терпить пустоти, то в спустілі артерії не­гайно через анастомози надходить з вен кров. Еразістрат описав шлунок, перистальтику кишок. Причиною захворювань він вва­жав плетору — накопичення в тілі отруйних речовин внаслідок недостатнього засвоєння продуктів живлення! Герофіл і Еразі­страт займалися хірургією, мали багато учнів. Александрійські хірурги робили операції на нирках, печінці, селезінці, ампутува­ли кінцівки, перев'язували судини. Для знеболювання операцій застосовували корінь мандрагори. Еразістрату приписують ви­нахід катетера.

За Еразістратом, «лікареві, який прагне лікувати правильно, належить удосконалюватись у всьому, що стосується лікарської майстерності, не лишаю­чи недослідженим жодного явища, що супроводить недугу; особливо потрібно виявляти, на основі якої схильності виникає кожна з них».

Після завоювання Єгипту римлянами (ЗО р. до н. е.) Алек- сандрія й далі залишається центром культури, зокрема і медич­ної. Сюди приїздили лікарі з різних країн для вдосконалення. З Александрійської школи вийшли видатні представники меди­цини Стародавнього Риму — Асклепіад, Діоскорід, Соран, Га- лен. Протягом кількох століть медицина періоду еллінізму плід­но впливала на розвиток мед'ицини у світі.

 

 ...  11



Обратная связь

По любым вопросам и предложениям

Имя и фамилия*

Е-меил

Сообщение*

↑ наверх