Сергій Авраамович Верхратський (1894—1988) (Заблудовський) ІСТОРІЯ МЕДИЦИНИ

Пироговські з'їзди

У зв'язку з тим що царський уряд заборонив організацію всеросійського об'єднання земських лікарів, роль такого об'єд­нання взяли на себе з'їзди Пироговського товариства. Ці з'їзди об'єднували лікарів усіх спеціальностей. Склад Пироговських з'їздів був неоднорідним. З'їзди відобразили характерні риси дореволюційної російської соціальної медицини — і позитивні, й слабкі. Після І з'їзду (Петербурзько-Московського) у 1885 р. постало питання про перетворення з'їздів і товариства на все­російські. Дозвіл на це уряд дав тільки у 1892 p., після того як уже відбулося чотири з'їзди. Всього за час існування Пирогов­ського товариства відбулося 12 чергових (через 2—3 роки) і три позачергових з'їзди. На з'їздах працювали секції, з яких най­більше значення мала секція соціальної медицини. Царський уряд перешкоджав виникненню будь-яких форм представницт­ва населення і вираженню організованої суспільної думки щодо соціальних питань. У цих умовах Пироговські з'їзди набули зна­чення, що виходило за рамки, накреслені їхніми засновниками і формально дозволені урядом. Пироговські з'їзди у багатьох випадках були виразниками суспільної думки не тільки з медич­них питань, а й з ряду інших. При цьому вони відображали головним чином погляди тих прошарків, до яких найближче стояла основна маса лікарів-пироговців — лібералів і демокра- тів-народників (Мицкевич С. И. Записки врача-общественни­ка,—M., 1969).

Перші два з'їзди (1885, 1887) відбувалися в академічному плані. Починаючи з III з'їзду і на всіх наступних серед бага­тьох секцій дедалі більшого впливу набуває секція соціальної медицини. На III з'їзді було вирішено видавати «Земський ме­дичний збірник», в якому висвітлювати стан і розвиток земської медицини. Використавши опубліковані в цьому збірнику мате­ріали, Є. О. Осипов, І. В. Попов і П. І. Куркін створили цінну звітну працю «Російська земська медицина». Французькою мовою праця була представлена іноземним делегатам XII Міжнарод­ного конгресу лікарів у Москві (1897).

На V з'їзді було обрано постійний виконавчий орган — Прав­ління з місцеперебуванням у Москві. Товариство починає вида­вати «Журнал общества русских врачей памяти М. И. Пирого­ва»; пізніше цей журнал дістав назву «Общественный врач».

На цьому ж з'їзді було утворено Постійну комісію для поши­рення гігієнічних знань у народі. Ця Комісія на кошти, зібрані серед лікарів, видавала великим тиражем брошури, листівки, таблиці, присвячені боротьбі із заразними хворобами, побутовій гігієні, професійним захворюванням.

Багато років цю Комісію очолював санітарний лікар Альфред Владисла­вович Мольков (1870—1947). Після Жовтневої революції фонд Комісії став основою створеного Мольковим Музею соціальної гігієни. Мольков багато пра­цював у галузі шкільної гігієни, заснував кафедру шкільної гігієни, керував обстеженням стану здоров'я населення Середньої Азії.

На VI з'їзді, який відбувся 1896 р. в Києві, було вирішено клопотатись перед урядом про введення обов'язкового загаль­ного навчання і відміну в Росії тілесних покарань.

На VII з'їзді (Казань, 1899) прийнято проект з номенклату­ри захворювань і правил медичної реєстрації, розроблений комісією з узгодження санітарно-статичних досліджень. Запро­поновані Пироговським товариством номенклатура захворювань і правила медичної реєстрації з 1902 р. медичною радою мі­ністерства були визнані обов'язковими в Росії для лікарів усіх відомств, що допомогло вивчати в порівняльному плані стан здоров'я населення різних місцевостей.

На VIII з'їзді (Москва, 1902) було 2010 учасників, працюва­ло 25 секцій. Уперше на окремій секції порушувалися питання фабрично-заводської та гірничозаводської медицини. До учас­ників з'їзду звернувся Петербурзький комітет РСДРП із за­кликом «покласти ініціативу новому типу земського лікаря — лікареві-революціонеру, соціал-демократові, замість лібераль­ного культурника...». На цьому з'їзді А. Г. Шингарьов виступив з відомою «Спробою санітарно-економічного дослідження вими­раючого села».

На IX з'їзді (Петербург, 1904) майже у всіх резолюціях ви­сувались ті чи інші вимоги політичного характеру. В резолюції з фабрично-заводської та гірничозаводської медицини відзнача­лось, що «успішна боротьба із захворюваннями і охорона здоро­в'я робітників взагалі можлива тільки за широкого громадсько­го контролю над виробництвом, в якому робітники були б по­вноправними учасниками...». На цьому з'їзді прийнято постано­ву надалі не звертатися до уряду ні з якими клопотаннями, оскільки переважна більшість клопотань Пироговських з'їздів залишалась без відповіді і задоволення.

Розстріл 9 січня 1905 р. мирної демонстрації робітників у Петербурзі відбився на роботі надзвичайного Пироговського з'їзду (Москва, березень 1905 p.), присвяченого боротьбі з холе­рою, на якому вперше група лікарів-більшовиків змогла вияви­ти свій вплив на основну масу учасників. У резолюціях цього з'їзду вимагалося введення загального, рівного, прямого й та­ємного голосування, негайного припинення російсько-японської війни, звільнення ув'язнених за -політичні й релігійні переконан­ня. З'їзд заявив «про потребу лікарям організуватися для енер­гійної боротьби пліч-о-пліч з трудящими масами проти самодер­жавно-бюрократичного устрою для повного його усунення та скликання установчих зборів». Цю резолюцію в популярній фор­мі було опубліковано Постійною комісією для поширення гігіє­нічних знань в народі у вигляді листка № 13 під заголовком: «Що потрібно для успішної боротьби із заразними хворобами». Пізніше (1908 p.), з наступом реакції, цей листок було конфіс­ковано, а члена правління товариства Д. Н. Жбанкова, який зберігав частину тиражу листівки, вислано з Москви.

З поразкою революції 1905 р., в обстановці реакції і репре­сій, Пироговське товариство на наступних з'їздах утримувалось від гостро опозиційних виступів. Всупереч своїй попередній по­станові, оргкомітет XI з'їзду навіть звернувся до уряду за гро­шовою субсидією, в чому йому, зрозуміло, було відмовлено. Під час першої світової війни на позачергових з'їздах 1916 та 1917 pp. в резолюціях про завдання лікарських організацій на фронтах і в тилу було проголошено гасло «За кінцеву перемогу на фронтах». Велику Жовтневу соціалістичну революцію прав­ління Пироговського товариства зустріло, як відомо, вороже, закликом до боротьби з більшовиками, до саботажу. Цей за­клик з членів правління не підписали 3. П. Соловйов, І. В. Ру­саков та А. П. Сисін. Були ще спроби прийняти ворожі резолю­ції проти діяльності Наркомздоров'я на останньому з'їзді в 1919 p., але на той час уже тисячі лікарів у тилу і на фронтах разом з трудовим народом брали участь у боротьбі за встанов­лення Радянської влади.

Незважаючи на обмежені можливості для діяльності в до­революційні часи, Пироговське товариство багато зробило для розвитку соціальної медицини. Працями комісій були розроб­лені основи санітарної статистики, найдосконаліша для тих ча­сів номенклатура захворювань, визначено основні положення по­будови і праці лікарської сільської дільниці, розроблено й пе­ревірено на практиці основні принципи запобігання заразним хворобам і боротьби з ними, показано шляхи й засоби поширен­ня гігієнічних знань в народних масах. Радянська медицина, створивши в нових соціальних умовах вищий в історичному роз­витку етап медицини, використовувала все позитивне, що в тяжких умовах царизму створили наші попередники.

 

 ...  46



Обратная связь

По любым вопросам и предложениям

Имя и фамилия*

Е-меил

Сообщение*

↑ наверх