Сергій Авраамович Верхратський (1894—1988) (Заблудовський) ІСТОРІЯ МЕДИЦИНИ

МЕДИЦИНА У ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ XIX СТ.

У першій половині XIX ст. в Росії тривав процес розкладу феодально-кріпосницького ладу і розвитку капіталістичних від­носин. У країні розвивалися товарно-грошові відносини, зростав суспільний поділ праці, що вело до збільшення міського насе­лення за рахунок сільського. Цей процес відбувався повільно, але неухильно. Якщо в кінці XVIII ст, (1796 р.) міські жителі становили 4,1 % всього населення країни, то v 1835 p. їх було вже 5,8, у 1851 p.—7,8 %.

Розвивалася промисловість, поступово у різноманітних її га­лузях впроваджувалась машинна техніка замість ручної праці, зокрема у бавовняній, суконній промисловості. Поряд з ману­фактурами з'явились фабрики. Кількість робітників на фабри­ках і заводах за півстоліття збільшилась у кілька разів і до се­редини XIX ст. перевищувала 750 000 чоловік.

З огляду на відсталу техніку землеробства, низьку продук­тивність підневільної праці кріпосницьке сільське господарство і загальна економіка країни перебували в стані глибокої кри­зи. Феодально-кріпосницький лад ставав гальмом для дальшо­го розвитку як сільського господарства, так і промисловості.

Стан селянс-тва погіршувався також частими неврожаями, які були наслідком відсталих методів ведення сільського гос­подарства. Все це збільшувало убозтво, посилювало антисаніта- рію, сприяло поширенню серед населення епідемічних захворю­вань.

Велика перемога у Вітчизняній війні 1812 р. викликала за­гальне піднесення, посилилося прагнення селянських мас до визволення з кріпацтва, ожили надії прогресивної частини су­спільства на реформи в Росії. Для придушення визвольного руху царська Росія, Австрія і Пруссія в 1815 р. створили Свя­щенний союз. У Росії запанувала жорстока реакція.

Не меншою мірою, ніж у сфері політичній і соціально-еконо­мічній, позначалася реакція і в галузі культури й науки. Мініст­ри народної освіти Уваров і Ширинський-Шахматов висували завдання обмежити вищу освіту рамками задоволення найпер­ших практичних потреб, якомога більше скорочуючи або зовсім ліквідуючи будь-які ширші наукові дослідження і викладання в цій галузі. Особливо підозрілою вважалася філософія, «ко­ристь від якої сумнівна, а шкода можлива».

Провідником містицизму та релігійного мракобісся в країні була реакційна організація «Біблійне товариство». Член цієї організації М. JI. Магницький, попечитель Казанського навчаль­ного округу, склав «Інструкцію директору Університету», в якій спеціально зупинявся на завданнях медичного факультету щодо «приборкання згубного матеріалізму...» «Професори сього фа­культету повинні вжити всіх можливих заходів,— писав Маг­ницький,— щоб відволати те засліплення, якому багато хто з найвідоміших медиків піддався від здивування перевагою орга­нів і законів тваринного тіла нашого, впадаючи в згубний мате­ріалізм саме від того, що найбільше премудрість Творця відкри- "ває. Студенти мають бути застережені щодо цієї жахливої хиб­ної думки. Ix слід переконати, що святе письмо неподільно по­єднує мистецтво лікування з благочестям».

Магницький наказав закрити в Казанському університеті анатомічний му­зей, анатомічні препарати скласти в труни і поховати за церковним обрядом

на цвинтарі, оскільки «мерзенне й богопротивне використання людини, створе­ної за образом і подобою творця, на анатомічні препарати». Метою виховання в університеті Магницький вважав не розвиток у молоді сильної волі, потягу до знань, до нового, передового, а прищеплення покори, яка над усе потрібна була тогочасній владі.

Поряд з пануванням реакції, існували, однак, у цей же період і протилежні течії — прогресивні й революційні. Пов'я­зані переважно з передовими течіями XVIII ст. в Росії, вони відображали також вплив Великої французької революції XVIII ст. Найповніше вираження вони дістали у виступі декаб­ристів 1825 p., а пізніше в діяльності петрашевців у 40-х роках. Обидва ці рухи були придушені й розгромлені царським уря­дом. На той же час припадає початок діяльності революційних демократів, публіцистів і критиків В. Г. Бєлінського, О. І. Гер­цена, М. П. Огарьова тощо. Вплив їх на передову науку, зо­крема на природознавство і медицину в Росії, був значним і плідним, але виявився головним чином пізніше, в другій поло­вині XIX ст.

П. І. Пестель, діяч Південного товариства (на Україні) ви­клав у своїй праці під назвою «Руська правда» основні риси державного і суспільного ладу перетвореної Росії. Велику ува­гу в його праці було приділено устрою селянства — основної ма­си тодішнього населення Росії, зокрема медичній допомозі на селі, що була абсолютно занедбана. Пестель у своїй «Руській правді» планував у кожній волості оновленої Росії мати для об­слуговування населення лікаря, лікарню, пологовий будинок, дитячий притулок.

Незважаючи на всі заходи царизму для придушення в краї­ні всякої живої, прогресивної думки, в Росії протягом першої половини XIX ст. було досягнуто успіхів у різних галузях на­уки. За цей час було відкрито 6 університетів з медичними фа­культетами— у Вільні (1803), Юр'єві (Тарту, 1804), Казані (1804), Харкові (1805), Петербурзі (1819), Києві (1834, медич­ний факультет у 1841 p.). Медико-хірургічні училища в Петер­бурзі і Москві було перетворено на медико-хірургічні академії. В кожній з цих вищих шкіл, поруч з професорами-чиновниками, які в своїй діяльності не відступали від інструкцій, працю­вали і здібні новатори, які своїми працями вивели вітчизня- ну науку в багатьох галузях на передові позиції світової науки. Такими ученими були найвидатніший математик XIX ст. М. І. Лобачевський, фізики М. В. Остроградський, В. В. Петров, П. С. Якобі, астроном В. Я. Струве, хімік М. М. Зінін, який відкрив синтез аніліну, біолог П. Ф. Горянінов, який дав опис клітинної будови рослин, та ін. Більшість цих учених створили свої школи, поклали початок оригінальним напрямам у дослід­ній роботі.

1802 р. колегії — вищі урядові установи XVIII ст.— було за­мінено міністерствами, в тому числі було утворено Військове міністерство. При підготовці до Вітчизняної війни 1812 р. їм було розроблено «Положення для тимчасових воєнних госпіта­лів при великій діючій армії». Тоді ж, у 1812 р., у складі Вій­ськового міністерства було засновано Медичний департамент, який очолив видатний організатор військової медицини, голов­ний військово-медичний інспектор російської армії Яків Вілліє, за походженням шотландець.

До середини XIX ст. загальна кількість лікарів у Росії зрос­ла з 1500 на рубежі XVIII—XIX ст. до 8072 у 1846 p. Не менш ніж третину цієї кількості становили лікарі армії і флоту, а чи­мало лікарів цивільних брали участь в органах управління (Ме­дичний департамент, губернські лікарські інспекції тощо) і без­посередньо медичної допомоги населенню не подавали. Біль­шість населення була позбавлена медичної допомоги, а на селі її практично не було зовсім. До цього слід додати часті невро­жаї і, як неминучий наслідок, голод. Все це зумовлювало над­звичайно високі захворюваність і смертність. За статистичними даними Ф. Германа (1819 p.), що вивчав метричні книги Си­ноду і «табелі» міністерства поліції про народжених і померлих, з тисячі новонароджених хлопчиків тільки близько 555 досяга­ють шестирічного віку, менше половини — десяти років. За да­ними Г. Аттенгофера (1820), понад % дітей, що народилися в Петербурзі, помирали, не досягнувши п'ятого року життя. При цьому Аттенгофер вважав смертність до 240 на 1000 дітей на першому році життя явищем природним, неминучим і наводив цифрову таблицю «обов'язкової смертності». Протягом першої половини XIX ст. ця висока смертність не знижувалася, навпа­ки, в деякі роки зростала в зв'язку з епідеміями холери, яких зазнавала країна з кінця двадцятих років (див. нижче, с. 248).

Із заходів боротьби з високою захворюваністю і щодо поліп­шення медико-санітарних умов у країні слід відзначити діяль­ність уже згадуваного Вільного економічного товариства. Після опублікування робіт Едварда Дженнера про вакцинацію діяль­ність Товариства значною мірою була присвячена віспощеплен­ню. Так, за даними Вільного економічного товариства, у 1841 р. було розіслано ланцетів 6999, склянок з віспяною матерією 13 926, настанов 5870 примірників, у 1843 р. відповідно — 8042, 720 і 6846.

На особливу увагу заслуговує складання і поширення То­вариством настанов мовами різних народів країни: так, у 1845 р. було розіслано настанови російською, польською, татарською, калмицькою, монгольською, грузинською, вірменською мовами. У 1847 р. віспощепленням займалися 15 000 чоловік, причому Товариство мало на своєму утриманні віспощепіїв у віддалених районах Росії. Внаслідок неврожаю в деяких губерніях і хво­роб, що виникли внаслідок цього, було розроблено в цьому ж році настанову «Чим замінити звичайний хліб». Товариство бра­ло участь в організації допомоги голодуючим.

У першій половині XIX ст. основними центрами медичної на­уки були медичний факультет Московського університету і Пе­тербурзька медико-хірургічна академія. В Московському універ­ситеті на медичному факультеті переважного розвитку набули терапія, фізіологія, а в Петербурзькій медико-хірургічній ака­демії, яка готувала лікарів для армії, особлива увага пр

 

 ...  53



Обратная связь

По любым вопросам и предложениям

Имя и фамилия*

Е-меил

Сообщение*

↑ наверх