Сергій Авраамович Верхратський (1894—1988) (Заблудовський) ІСТОРІЯ МЕДИЦИНИ

МЕДИЦИНА ЄГИПТУ

Історію Єгипту схематично поділяють на такі чотири періо­ди: архаїчний (5—4 тисячі років до н. е.), Давнього царства (4—3 тисячі років до н. е.), Середнього царства (3—2 тисячі років до н. е.), Нового царства (за 2 тисячі років до н. е.). Джерелами для вивчення медицини стародавніх єгиптян є археологічні матеріали (останки людей і тварин, велика кіль­кість мумій), письмові пам'ятки-папіруси, архітектурні пам'ят­ки з численними написами на них. З періоду Давнього царства, коли Єгипет був уже централізованою сильною державою з високорозвиненими землеробством та ремеслами, зберігся до наших часів папірус медичного змісту, відомий в історії меди­цини під назвою Кахунського (від м. Кахун), в якому розпові­дається про лікування жіночих хвороб та хвороб свійських тварин.

З періодів Середнього і Нового царства збереглися поодино­кі папіруси медичного змісту (папіруси Сміта й Еберса) та 6 книг медичного змісту з 42 так званих «герметичних книг»

У більш стародавніх писемних джерелах знаходимо лише збірки рецептів та короткі описи хвороб, причому характерно, що засоби лікування позбавлені містичного характеру, яким виразно позначені новіші джерела.

Серед папірусів з медичними відомостями найважливішим є папірус Ебер­са, знайдений в руїнах Фів у 1873 р. Це сувій 20 м завдовжки, ЗО см зав-

' Книги, в яких викладалися положення герметизму — релігійно-філософ­ської течії, що складалася з астрології, магії, алхімії.

ширшки, третина його суто ме­дичного змісту. В папірусі Еберса, як у всіх інших, не знаходимо імен авторів, зміст подається як одкровення ви­щих сил. Безіменний автор па­пірусу Еберса починає його так: «Я прийшов з міста Сон­ця, де мудрі вчителі навчали мене секретів. Я походжу з Саїса, де матері-богині навча­ли і допомагали. Бог То дав мені слово виганяти недуги всіх богів і смертельні стра­ждання людського роду». Зміст папірусу становлять переважно рецепти від різних недуг, але є й відомості, які дають уяв­лення про анатомофізіологічні та діагностичні знання лікарів тих часів (II тис. до н. е.). Ро­зуміння ними єдності організ­му можна вбачати в такому записі папірусу: "Кожний лі­кар, який торкається голови, потилиці, рук, долоні, ніг —

всюди торкається серця, ос­кільки від нього йдуть судини до кожного члена".

Про вміле використання методів дослідження хворих дає уявлення такий характерний запис: «Якщо ти досліджуєш хворого, що терпить, мучиться за­пором, ти знаходиш у нього таке: він зле себе почуває, коли поїсть, його живіт збільшується в об'ємі, серце втомлюється при ходьбі, як у людини, що хвора на запалення заднього проходу. Запропонуй хворому лягти і досліди його. Якщо ти знайдеш, що тіло його гаряче, а живіт твердий, скажи йому: у тебе недуга печінки, призначай йому проносний засіб. Після того як це вже подія­ло, ти знайдеш, що правий бік живота гарячий, а лівий холодний, скажи хворому: твоя недуга на шляху вилікування. Відвідай хворого знов. Якщо ти знайдеш все тіло його холодним, скажи так: твоя печінка розділилася й очис­тилася, ліки пішли тобі на користь».

Яскраво подається опис непрохідності кишок: «Якщо ти досліджуєш хво­рого, який мучиться болем в шлунку і часто блює, і знаходиш здуття передньої частини, якщо його очі запалі, ніс загострився,— ти тоді скажи: це гнильне бродіння екскрементів. Ти приготуєш засіб у складі білої пшеничної муки, полину у великій кількості та додаси часнику і зробиш клізму хворому з тва­ринним жиром і пивом, щоб відкрити шлях його екскрементам».

Початок папірусу Еберса.

У папірусі Сміта знаходимо досить правильний опис травми хребта: «Як ти знаходиш хворого з нечулими руками й ногами, напруженим статевим чле­ном, сеча краплями без перерви,— ти кажеш: це випадок зміщення хребців шиї».

У Кахунському папірусі наводяться засоби, що призначалися при розла­дах менструації, засоби від безплідності, для посилення перейм під час поло­гів, для збільшення кількості молока.

Богом медицини в Стародавньому Єгипті вважався Анубіс, якого зображали людиною з головою шакала. Основоположни­ком медицини називали відомого лікаря Імготепа, який жив у період Давнього царства. Наступні покоління обожествили його і вважали патроном лікарів. На честь Імготепа було побудовано храми у Фівах, Саїсі та інших містах, де були школи для під- готовки лікарів. При храмі богині Ізіди-Нейтх в Саїсі була спеціальна школа повитух. Очолювали медичну службу в Єгип­ті жерці, але серед лікарів було багато цивільних осіб і навіть рабів.

Анатомічні відомості стародавніх лікарів в Єгипті були для тих часів значні, чому сприяло анатомування людських трупів під час бальзамування. З папірусів часів Середнього царства (папірус Сміта) видно, що центральним органом лікарі вважа­ли мозок і знали, що зміни в ньому позначаються на всьому організмі. Вони розрізняли артерії, вени, нерви. Оскільки при розтинах трупів в артеріях, як відомо, крові немає і її можна знайти лише у венах, вони вважали, як і лікарі наступних по­колінь усіх народів ще протягом тисячоліть, що по артеріях розноситься повітря — пневма, яка через легені і серце вступає в обмін з кров'ю, а кров тече лише по венах, і тому від нор­мального взаємообміну між пневмою і кров'ю залежить здоро­в'я людини. Отже, гуморальна теорія походження хвороб най­давніша. Оскільки хвороба є наслідком поганої крові, загнилої пневми, то основою терапії стародавніх лікарів-єгиптян були блювотні, проносні, сечогінні, потогінні засоби.

Причину хвороби рідко пояснювали карою богів, такою при­чиною найчастіше вважали помсту, обмову ворога, вселення демона.

Військові лікарі, супроводжуючи війська в походах, накопи­чували відомості щодо лікування ран, переломів та інших травм. На деяких гробницях збереглося зображення операцій на кінцівках. У хірургічному папірусі Сміта, складеному при­близно у III тис. до н. е., міститься розгляд 48 випадків травм; вони поділяються, за прогнозом, на виліковні, сумнівні і без­надійні. В описі травм голови зазначається, що внаслідок ура­ження мозку невиліковно уражується все тіло. Зустрічаються точні описи паралічу. Даються вказівки, як розпізнати строк вагітності, а також як «розрізнити жінку, яка може і яка не може родити». У Стародавньому Єгипті, як і в інших країнах, практикувалося покарання, за яким людям завдавали різних каліцтв. У договорі, укладеному фараоном Рамзесом II з хетта­ми 1295 р. до н. е. (цей договір зберігся в кількох примірниках у вигляді написів на каменях), проголошується, що втікачі з однієї країни в іншу «будуть повернуті живими і не будуть покарані пошкодженням їхніх очей, їхніх вух, їхнього рота, їх­ніх ніг».

Серед вживаних ліків рослинного і тваринного походження широке застосування мав настій маківок (опій), який, очевид­но, з давніх-давен увійшов в арсенал найдійовіших ліків. В єги­петських музеях можна бачити ланцети, пінцети, катетери для спускання сечі, маткові дзеркала, набори інструментів для при­пікань та скарифікацій. Уже на стародавніх муміях знайдено скріплення розхитаних зубів із сусідніми здоровими золотою стяжкою, правильно зрощені переломи кісток. Усе це свідчить про високий рівень розвитку хірургії у стародавніх єгиптян. Постійні війни, повстання, на які багата історія Єгипту з його необмеженою владою фараонів, що трималася на жорстокій експлуатації і гнобленні своїх підданих та армій рабів, напади навколишніх народів — все це змушувало власті країни приді­ляти велику увагу військовій справі, зокрема медичній службі у війську.

Лікарі в Єгипті поділялися за спеціальностями. На значній висоті, як на ті часи, стояло лікування очних хвороб, які внаслі­док жаркого клімату були дуже поширені серед населення. Для дослідження хворих лікарі використовували огляд, пальпацію і, очевидно, вислуховування. В описах хвороб у папірусах на­трапляємо на такий вираз: «Вухом тут чується...» Тропічний клімат країни, тривалі повені, швидкість загнивання продуктів, поширення гельмінтозів, легкість виникнення шкірних захворю­вань — з огляду на всі ці чинники лікарі змушені були з давніх часів звертати увагу на неухильне дотримання правил гігієни. За відомостями, що збереглися до наших часів, жерці, в тому числі й жерці-лікарі, повинні були підкорятися певному ри­туальному режимові життя: бути дуже поміркованими в їжі, винятково охайними, кілька разів на добу обмивати тіло.

За Геродотом, лікарі в Єгипті радили для підтримання здо­ров'я регулярно в кінці кожного місяця протягом З днів звіль­няти організм від шлаків за допомогою блювотних і клізм. Ра­дили рано вставати, обтиратися холодною водою, робити про- біги, займатися веслуванням та іншими видами фізичних вправ. Зрозуміло, що всі досягнення медицини давніх єгипетських лікарів були доступні в повному обсязі лише заможним верст­вам населення.

Для того щоб мати боєздатне військо, армії рабів для гі­гантських будов (піраміди, величні храми, іригаційні споруди), влада змушена була вже в ті часи здійснювати певні гігієнічні заходи в державному масштабі. Цим зумовлюються існування в Єгипті державних шкіл для підготовки лікарів, санітарні огляди на базарах, високий для тих часів рівень лікування гельмінтозів і шкірних захворювань та організації допомоги пораненим під час війни.

Підготовка молодих лікарів, передача їм необхідних медич­них знань в Єгипті була безпосередньо пов'язана із загальною освітою — підготовкою переписувачів при храмах. Багато уваги приділяли тут навчанню нелегкого ієрогліфічного письма. При великих храмах (в Геліополі та інших) існували вищі школи переписувачів — «доми життя»; тут навчали також математики, архітектури. Не випадково Імготеп — легендарний великий лі­кар Стародавнього Єгипту — був одночасно медиком і архітек­тором. В «домах життя» папіруси вивчали, зберігали й перепи­сували. До нас дійшла лише частина — не більш ніж третина або чверть — цих давніх сувоїв.

Діяльність лікарів у Єгипті регу­лювалася суворими вимогами моралі. Порушення цих вимог тяжко карало­ся — аж до кари на смерть.

На кінець існування Стародавнього Єгипту — у період Нового царства — кожного лікаря було віднесено до пев­ної колегії жерців. Хворі зверталися до храму, де їм, залежно від їхньої хвороби, виділяли лікаря. Гонорар ви­плачувався храму. На ці доходи храм утримував лікарів. Такий тісний зв'я­зок медицини і релігії склався не від­разу; в найрозвиненішому вигляді він характерний для пізньої стадії Старо­давнього Єгипту — з другої половини Середнього і особливо для Нового цар­ства. У більш ранніх стадіях — в пе­ріоди Раннього і Давнього царств — медична діяльність мала переважно емпіричний характер.

В Єгипті була дуже поширена проказа, до якої відносили також інші хро­нічні захворювання з шкірними проявами.' Хворих ізолювали в спеціальному місці Аварнеї в північно-західній частині дельти Нілу. В папірусах згадується, що там ізолювали близько 80 тйсяч хворих. У Берлінському папірусі наво­диться багато рецептів проти прокази.

Серед різних гарячок особливо була поширена «аат», яка за описами на­гадує малярію. Напис на кам'яній брилі, знайдений в околицях Дендери, свід­чить, що за тисячі років до наших часів стародавні єгиптяни пов'язували по­ширення недуги «аат» з комарами. Напис радить протягом кількох тижнів після спаду води в Нілі, поки не просохнуть калюжі, не виходити з при­міщень після заходу сонця, щоб не бути покусаним комарами, які спричинюють «аат».

Варто зазначити, що під час будівництва гігантських споруд — пірамід, храмів, незважаючи на велике скупчення людей, майже не було масових за­хворювань. Лікарі на будівництві суворо стежили за тим, щоб робітники ми­лися після роботи, змінювали стегнові пов'язки, з яких складався весь одяг, на свіжі; хворих негайно ізолювали, бараки, де жили робітники, щороку спа­лювали і будували нові на інших місцях.

Проте немає ніяких підстав думати, що умови праці рабів у Єгипті в часи будування пірамід були кращі, ніж у часи Діодора Сіцілійського (І ст. н. е.), а за його описом: «...не можна без жалю до їхньої жахливої долі бачити цих нещасних... Бо тут нема місця поблажливості й пощаді до хворих, калік, ста­риків, до жіночої слабості. Всі змушені працювати, приневолювані до цього ударами канчука, і тільки смерть кладе край їх мукам і нужді»

З III ст. до н. е., після походів Александра Македонського, перевагу в медичній справі, як і в усьому культурному житті, мають греки, що до цього дуже багато запозичили в усіх галу­зях знання, зокрема і в медицині, від стародавньої культури Єгипту. В 30-х роках до н. е. Єгипет завоювали римляни, і він втратив свою політичну самостійність.

1 Маркс К. Капітал // Маркс K., Енгельс Ф. Твори,— Т. 23,— С. 229—

 

 ...  6



Обратная связь

По любым вопросам и предложениям

Имя и фамилия*

Е-меил

Сообщение*

↑ наверх