Бухгалтерський облік

Б.3. Облік активів

Б.3.1. Загальна побудова обліку активів

Б.3.1.1. Визначення активів

Активи підприємства — це майнові об’єкти, матеріальні або нематеріальні носії вартості, які отримані в результаті попередніх господарських процесів та які мають властивість приносити у майбутньому вигоду — дохід підприємству.

У світовій практиці найбільш розповсюдженим визначенням активів є наступне: активи — це ресурси, які отримані підприємством в результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до збільшення економічних вигод у майбутньому.

В Національному положенні (стандарті) бухгалтерського обліку (п. 4) — активи визначаються, як ресурси, контрольовані підприємством в результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до збільшення економічних вигод у майбутньому.

Вищенаведене вимагає розуміння наступного. По-перше, що активи з’явилися внаслідок (в результаті) минулих подій. По-друге, що підприємство (власник) здійснює контроль над об’єктом, що належить до активів та управляє ним. І нарешті, що підприємство (власник) має надію (очікує) у майбутньому надходження на підприємство грошових коштів (або їх еквівалентів) від цих активів.

Разом з тим ресурс не визнається активом, якщо були здійснені такі затрати, за якими надходження майбутніх економічних вигод на підприємство після завершення поточного облікового періоду вважається малоймовірним.

Таким чином у балансі актив відображається тільки за умови, якщо:

• оцінка його може бути достовірно визначена;

• очікується отримання в майбутньому економічних вигод, пов’язаних з його використанням.

Витрати на придбання та створення активу, які не відповідають цим умовам, включаються до складу затрат поточного (звітного) періоду (у звіті про фінансові результати) і не можуть бути відображені в балансі.

Актив, як економічний потенціал, може існувати у формі:

грошових коштів;

еквівалентів грошових коштів;

виробничих засобів (основних засобів, нематеріальних активів, виробничих запасів тощо);

незавершеного виробництва;

запасів готової продукції;

товарів;

фінансових інвестицій;

дебіторської заборгованості юридичних або фізичних осіб.

Кожен із цих активів сприяє надходженню економічних вигод на підприємство по-різному:

1. Придбані за гроші і для господарської діяльності активи забезпечать у майбутньому додаткове надходження грошових коштів на підприємство.

2. Фінансові інвестиції в акції, облігації, депозити тощо забезпечать надходження грошових коштів на підприємство у вигляді відсотків, дивідендів тощо.

3. Дебіторська заборгованість — це теж пряме надходження грошових коштів у майбутньому в результаті її погашення дебіторами або одержання грошей на банківський рахунок від здійснення факторингової операції.

4. Непряме надходження грошових коштів — може відбутися: шляхом отримання активів, погашенням зобов’язань, здійсненням негрошових, наприклад, бартерних операцій, сплатою дивідендів акціями, погашення зобов’язань матеріальними активами тощо.

Б.4. Облік затрат, доходів та фінансових результатів діяльності; Б.4.1. Загальна побудова бухгалтерського фінансового обліку затрат, доходів та фінансових результатів діяльності; Б.4.1.1. Основи побудови бухгалтерського фінансового обліку затрат, доходів та фінансових результатів; Бухгалтерський облік - Сопко В.В.

Б.4. Облік затрат, доходів та фінансових результатів діяльності

Б.4.1. Загальна побудова бухгалтерського фінансового обліку затрат, доходів та фінансових результатів діяльності

Б.4.1.1. Основи побудови бухгалтерського фінансового обліку затрат, доходів та фінансових результатів

Як було визначено у першому підрозділі розділу «Б», вихідним елементом побудови фінансового бухгалтерського обліку є економіко-правова структура фінансів господарства за ознаками «Актив» (майнові об’єкти — ресурси) та «Пасив» (прововласники активу) фізичні та юридичні особи (яка характеризує, звідки надійшли гроші) чиї капітали (та куди вони вкладені) інвестовані — активи (див. рис. Б.1.1).

Фінансовий аспект побудови бухгалтерського обліку вимагає аналогічної структуризації побудови бухгалтерського обліку затрат, доходів та фінансових результатів. Як видно із вищенаведеного рисунка, діяльність може бути трьох видів:

1.       операційна,

2.       інвестиційна,

3.       фінансова.

Операційна діяльність — це статутна (основна) діяльність підприємства, а також неосновні (інші) види діяльності, що не є інвестиційною або фінансовою.

Iнвестиційна діяльність — це сукупність операцій з придбання та продажу довгострокових (необоротних) активів, а також короткострокових (поточних) фінансових інвестицій, які не є еквівалентами грошових коштів.

Фінансова діяльність — це сукупність операцій, які призводять до зміни величини та (або) складу власного та позикового капіталу.

Разом з тим на підприємстві можуть відбуватися екстроординарні події (надзвичайні ситуації). Це вимагає їх чіткого визначення для побудови обліку затрат, доходів та фінансових результатів.

Центральним місцем у системі діяльності є облік затрат, облік доходу та визначення фінансового результату (прибутку або збитку).

Значний вплив на побудову бухгалтерського фінансового обліку має бухгалтерська фінансова звітність. Перш за все такі її форми, як «Баланс» (форма № 1), «Звіт про фінансові результати» (форма № 2), «Звіт про рух грошових коштів» (форма № 3) та «Звіт про власний капітал» (форма № 4). Тому при побудові обліку затрат, доходів та фінансових результатів потрібно врахувати ці вимоги.

Рис. Б.4.1 унаочнює вищезгадані чинники побудови обліку затрат, доходів та фінансових результатів.

Б.5. Бухгалтерська ФІНАНСОВА звітність ; Б.5.1. Загальна характеристика звітності ; Бухгалтерський облік - Сопко В.В.

Б.5. Бухгалтерська ФІНАНСОВА звітність

Б.5.1. Загальна характеристика звітності

Бухгалтерська фінансова звітність підприємств являє собою систему узагальнених показників, які характеризують підсумки господарсько-фінансової діяльності підприємства за минулий період (місяць, квартал, рік). Вона складається підрахунком, групуванням і спеціальною обробкою даних поточного бухгалтерського обліку і є завершальною його стадією.

Мета фінансової звітності. Метою складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства.

Порядок надання фінансової звітності користувачам визначається чинним законодавством.

Фінансова звітність забезпечує інформаційні потреби користувачів щодо:

• придбання, продажу та володіння цінними паперами;

• участі в капіталі підприємства;

• оцінки якості управління;

• оцінки здатності підприємства своєчасно виконувати свої зобов’язання;

• забезпеченості зобов’язань підприємства;

• визначення суми дивідендів, що підлягають розподілу;

• регулювання діяльності підприємства;

• інших рішень.

Фінансова звітність повинна задовольняти потреби тих користувачів, які не можуть вимагати звітів, складених з урахуванням їх конкретних інформаційних потреб.

Головні вимоги до звітності — це реальність, ясність, своєчасність, єдність методики звітних показників, порівнянність звітних показників з минулими.

Якісні характеристики фінансової звітності такі:

Інформація, яка надається у фінансових звітах, повинна бути дохідлива і розрахована на однозначне тлумачення її користувачами за умови, що вони мають достатні знання та зацікавлені у сприйнятті цієї інформації.

Фінансова звітність повинна містити лише доречну інформацію, яка впливає на прийняття рішень користувачами, дає змогу вчасно оцінити минулі, теперішні та майбутні події, підтвердити та скоригувати їхні оцінки, зроблені у минулому.

Фінансова звітність повинна бути достовірною. Інформація, наведена у фінансовій звітності, є достовірною, якщо вона не містить помилок та перекручень, які здатні вплинути на рішення користувачів звітності.

Фінансова звітність повинна надавати можливість користувачам порівнювати:

• фінансові звіти підприємства за різні періоди;

• фінансові звіти різних підприємств.

Передумовою зіставності є наведення відповідної інформації попереднього періоду та розкриття інформації про облікову політику і її зміни.

Основні принципи підготовки фінансової звітності

Фінансова звітність підприємства формується з дотриманням таких принципів:

автономності підприємства, за яким кожне підприємство роз- глядається як юридична особа, що відокремлена від власників;

безперервності діяльності, що передбачає оцінку активів і пасивів підприємства, виходячи з припущення, що його діяльність триватиме;

періодичності, що припускає розподіл діяльності підприємства на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності;

історичної (фактичної) собівартості, що визначає пріоритет оцінки активів, виходячи з витрат на їх виробництво та придбання;

нарахування та відповідності доходів і витрат, за яким для визначення фінансового результату звітного періоду слід зіставити доходи звітного періоду з витратами, які були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в обліку і звітності у момент їх виникнення, незалежно від часу надходження і сплати грошей;

повного висвітлення,за яким фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки операцій та подій, які можуть вплинути на рішення, що приймаються на її основі;

послідовності, який передбачає постійне із року в рік застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики повинна бути обґрунтована і розкрита у фінансовій звітності;

обачності, за яким методи оцінки, що застосовуються в бухгалтерському обліку, повинні запобігати заниженню оцінки зобов’язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства;

превалювання змісту над формою, за яким операції повинні обліковуватись відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми;

єдиного грошового вимірника, який передбачає вимірювання та узагальнення всіх операцій підприємства у його фінансовій звітності в єдиній грошовій одиниці.

Відповідно до загальних вимог (стандарт № 1) розкриття інформації здійснюється у фінансовій звітності так:

для того, щоб фінансова звітність була зрозумілою користувачам, вона повинна містити дані про:

• підприємство;

• дату звітності та звітний період;

• валюту звітності та одиницю її виміру;

• відповідну інформацію щодо звітного та попереднього періоду;

• облікову політику підприємства та її зміни;

• консолідацію фінансових звітів;

• припинення (ліквідацію) окремих видів діяльності;

• обмеження щодо володіння активами;

• участь у спільних підприємствах;

• виявлені помилки минулих років та пов’язані з ними коригування;

• переоцінку статей фінансових звітів;

• іншу інформацію, розкриття якої передбачено відповідними положеннями (стандартами).

Інформація про підприємство, яка підлягає розкриттю у фінансовій звітності, включає:

• назву, організаційно-правову форму та місцезнаходження підприємства (країну, де зареєстроване підприємство, адресу його офісу);

• короткий опис основної діяльності підприємства;

• назву органу управління, у віданні якого перебуває підприємство, або назву його материнської (холдингової) компанії;

• середню чисельність персоналу підприємства протягом звітного періоду.

Кожний фінансовий звіт повинен містити дату, станом на яку наведені його показники, або період, який він охоплює. Якщо період, за який складено фінансовий звіт, відрізняється від звітного періоду, передбаченого цим Положенням (стандартом), то причини і наслідки цього повинні бути розкриті у примітках до фінансової звітності.

У фінансовій звітності повинна бути вказана валюта, в якій відображені елементи звітності, та одиниця її виміру.

Якщо валюта звітності відрізняється від валюти, в якій ведеться бухгалтерський облік, то підприємство повинно розкривати причини цього та методи, що були використані для переведення фінансових звітів з однієї валюти в іншу.

Підприємство повинно висвітлювати обрану облікову політику шляхом опису:

1. Принципів оцінки статей звітності.

2. Методів обліку щодо окремих статей звітності.

Інформація, що підлягає розкриттю, наводиться безпосередньо у фінансових звітах або у примітках до них.

У примітках до фінансових звітів слід розкривати:

1. Облікову політику підприємства.

2. Інформацію, яка не наведена безпосередньо у фінансових звітах, але є обов’язковою за відповідними положеннями (стандартами).

3. Інформацію, що містить додаткових аналіз статей звітності, потрібний для забезпечення її зрозумілості та доречності.

Звітний період. Звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік. Баланс підприємства складається на кінець останнього дня звітного періоду.

Проміжна (місячна, квартальна) звітність, яка охоплює певний період, складається наростаючим підсумком з початку звітного року.

Перший звітний період новоствореного підприємства може бути меншим за 12 місяців, але не може бути більшим за 15 місяців. Звітним періодом підприємства, що ліквідується, є період з початку року до моменту ліквідації.

Таким чином, за періодичністю складання і подання звітність поділяється на внутрішньорічну, місячну, квартальну, піврічну, дев’ятимісячну та річну.

Внутрішньорічну звітність називають поточною звітністю, або періодичною.

Фінансова звітність підприємства використовується самими власниками, підприємствами для аналізу та контролю за виконанням договірних зобов’язань, аналізу господарської діяльності, для складання планів на майбутнє. Крім того, звітність подається:

у вищу за підпорядкованістю організацію, якщо така є, з метою керівництва роботою підприємства;

контрагентам (покупцям, постачальникам тощо), а також установам банку (для контролю за використанням банківського кредиту), якщо таке передбачене кредитним договором;

органам статистики для статистичної обробки.

Бухгалтерська звітність має бути подана підприємством не пізніше встановленого строку, наступного за звітним періодом, місяця, кварталу, а річна — не пізніше встановленого строку, наступного за звітним, року. Склад (обсяг) та порядок складання бухгалтерських фінансових звітів затверджуються Міністерством фінансів України.

Склад фінансової звітності

Фінансова звітність складається з: балансу, звіту про фінансові результати, звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал і приміток до звітів.

Фінансові звіти містять статті, склад і зміст яких визначаються відповідними положеннями (стандартами).

Стаття наводиться у фінансовій звітності, якщо відповідає таким критеріям:

• існує ймовірність надходження або вибуття майбутніх економічних вигод, пов’язаних з цією статтею;

• оцінка статті може бути достовірно визначена.

До фінансової звітності включаються показники діяльності філій, представництв, відділень та інших відособлених підрозділів підприємства.

До річного бухгалтерського звіту обов’язково додається пояснювальна записка (примітки), в якій викладаються основні фактори, що вплинули в звітному році на підсумки діяльності підприємства, і висвітлюється фінансовий і майновий стан та перспектива розвитку підприємства.

Бухгалтерський фінансовий звіт за формами № 1, № 2 та № 3 характеризує зміни фінансового стану підприємства порівняно з початком звітного періоду, а «Звіт про фінансові результати» відбиває результати фінансово-господарської діяльності за період з початку звітного року. Відмітною особливістю нової звітності є відсутність у ній будь-яких планових показників або нормативів.

Бухгалтерська фінансова звітність є єдиною. Звіти підприємств і організацій всіх галузей господарювання складаються за єдиними формами, фінансові відносини універсальні. Галузеві особливості відображують у статистичній звітності. Встановлені форми звітності складають всі підприємства і організації, що містяться на території України і є юридичними особами, а також спільні підприємства за участю іноземних юридичних осіб та громадян. За цими формами складають бухгалтерську фінансову звітність усі підприємства, кооперативи, інші підприємства на основі колективної власності, державні підприємства і організації, господарські одиниці громадських організацій.

Підприємства, об’єднання і організації, що перебувають на господарському розрахунку, мають самостійний баланс і є юридичними особами, включаючи створені на території України спільні підприємства за участю українських та іноземних юридичних осіб і громадян, а також організації, що не перебувають на господарському розрахунку, але одержують доходи від господарської або іншої комерційної діяльності (крім бюджетних організацій), зобов’язані складати поточну і річну бухгалтерські звітності.

 

 ...  12



Обратная связь

По любым вопросам и предложениям

Имя и фамилия*

Е-меил

Сообщение*

↑ наверх